29.  Стяг – слово урочисте. Це слово поезії – від найдавніших часів. Тарас Шевченко його відтворює таким, яким воно було в «Слові о полку Ігоревім»:                                                                                                                                        Поникли Ігореві стязі.                                                                                       Та воно давніше – зустрічається ще в Лаврентіївському літописі (запис 1096 р.). Це дуже давнє запозичення у скандінавських народів, де воно означало «древко».                                                                                      Було це слово в українській поезії XIX ст.:   

      Наш стяг, як маків цвіт, палає,                                         Наш стяг на бою шлях зове;                                               Хай Марсельєза залунає,                                                        Нас в край обіцяний веде!                                                                                                                                          (У. Кравченко)                                                                        Було це слово в поезії часів Великої Вітчизняної війни:      

               Україно! Ти в славній борні не одна,                                  В ній з тобою під стягом багряним –  народи!    


                                                                                  (М. Рильський)                                    Є воно і в сучасній нам поезії.