41. Іван, Жан і Джон.     Якщо переглянути списки запозичених християнських імен, то побачимо, що найбільша їх кількість прийшла до нас з грецької мови. Ця мова була джерелом поповнення лексичних запасів не лише української, а й багатьох мов інших народів світу.
     

 З грецької мови вони, як і українці, "позичили" цілу низку чоловічих і жіночих імен, уподібнюючи звукове й граматичне оформлення їх до закономірностей своєї мови. У цих мовах ми можемо знайти багато "родичів" наших традиційних імен.
   Яке чоловіче ім'я було тривалий час чи не найпоширенішим серед українців? Так, Іван. Українською мовою це ім'я засвоєне з давньоєврейської через грецьку. У давньоєврейській мові воно мало форму Іоханан, що перекладається цілим реченням: Ягве (Бог) змилосердився, тобто Божа благодать (дар богів). У грецькій мові слово набуло іншого звучання - Іоан. 

     Через релігію ім'я Іоханан (Іоан) прийшло в мови багатьох народів, міняючи своє оформлення на догоду мові-володарці. Нині воно в різних народів звучить так: у греків - Іоанес, у німців - Йоган, у фінів та естонців - Юхан, в іспанців - Хуан, у португальців - Жоан, в італійців - Джованні, в англійців - Джон, у французів -  Жан, у грузинів - Вано, у вірмен - Ованес, у поляків - Ян, у болгар - Он.