23.    Хоч християнська церква боролося проти язичництва й забороняла традиційні для Русі-України імена, останні, як свідчать писемні пам'ятки, існували ще протягом кількох століть. Їх давали русичі своїм дітям за давнім звичаєм. І спершу наші предки носили два імені - офіційне, церковне й традиційне, мирське.

   Паралельні імена зафіксовані в писемних пам'ятках: Федор, зовомий Дорога; князь Михайло, зовомий Святополк. Навіть у літописи, що їх створювали переважно ченці, київські

князі ввійшли з мирськими, давньоруськими іменами, хоч відомо, що Володимир мав християнське ім'я Василь, а Святослав, батько героя "Слова о полку Ігоревім", - Кирило. 
    Згодом язичницькі імена були витіснені повністю. Лише деякі з них стали офіційними.