20. Із глибини віків. Фонд українських власних імен формувався протягом багатьох століть і має свою історію.           

      Найдавніші відомості про найменування людей дійшли до нас із часів Київської Русі. Це були язичницькі імена. Давалися вони, як і тепер, з метою виділити особу серед членів сім'ї чи роду. У доборі імен важливу роль відігравав світогляд, вірування язичників. А вони були переконані в магічній силі слова. 
     

Наші предки словом накликали удачу на полюванні, закликали сили природи, виганяли хвороби. Вони вважали, що надане людині ім'я впливає на її долю, служить їй добрим чи злим талісманом. Тому нерідко новонародженим давали імена, що виражають силу (Лев, Орел, Вовк, Живко), або охоронні, запобіжні найменування, які своїм негативним змістом мають відлякувати злих духів (Захворай, Нелюб, Некраса, Невдача).

Серед давньоруських імен є й такі, що висловлюють любов, замилування дитиною (Любим, Милюк, Любава, Милава, Красава, Голуба) або побажання щодо характеру й поведінки її в майбутньому (Добр, Горд, Храбр)...