10.3. Готуємося до ЗНО. Усе про класицизм.
  

     Класицизм - (від лат. classicus - зразковий, взірцевий) - художній стиль і напрям у європейській літературі та мистецтві XVII - XIX століття, для якого є характерною орієнтація на художню творчість Давньої Греції та Давнього Риму, що проголошувався ідеально класичним (зразковим), гідним наслідування.

 
На зміну бароко з його пишністю, декоративністю в Європу приходить класицизм з суворими приписами, вимогами й законами щодо художньої творчості.
   Цей напрям тяжіє до античної спадщини, позначеної рисами краси, досконалості, гармонії. Античні письменники зображали ідеальних героїв, людей з розвинутим почуттям обов'язку, розумних і благородних. Для класицизму характерне наслідування античних тем, образів, сюжетів, мотивів.

  Найяскравіше це знайшло свій вияв у творах французьких письменників: трагедіях П. Корнеля, Ж. Расіна, комедіях Ж. Б. Мольєра, поезії Ж. Лафонтена. Теоретично пояснив цей літературний напрям французький критик Н. Буало. Крім орієнтації на античність, він указує на такі риси класицизму , як раціоналізм, що виявляється в суворій регламентації, нормативності художньої творчості. Так, будуючи драму, необхідно було дотримуватися закону "трьох єдностей" - місця, дії, часу, а також утверджувати високі громадські та моральні ідеали в образах героїв. Письменник повинен був звертатися лише до так званих "високих" жанрів - трагедії, оди, епопеї, яким протиставлялися жанри "низькі": комедія, байка, сатира, що мали відображати сучасну дійсність.
    В українській літературі XVII - XVIII століття не було умов для розвитку цього літературного напряму. 
Вплив класицизму частково помітний у творчості 
І. П. Котляревського ("Енеїда") та П. С. Гулака-Артемовського ("Пан та собака").