10.7. Готуємося до ЗНО. Усе про реалізм
Реалізм (від лат. realis - речовий, дійсний) - один із ідейно-художніх напрямів і творчий метод у літературі та мистецтві XIX століття, який виник у Франції, а згодом - в інших країнах.
Реалізм як літературний напрям прийшов на зміну романтизмові на межі XVIII - XIX століть. Головний його принцип - правдивість і багатогранність зображення життя. Якщо романтики зосереджували свою увагу на відтворенні духовного світу людини, то письменники-реалісти прагнули змалювати життя в усіх його виявах: злети й падіння людської душі, родинні стосунки, виробничі, суспільні, моральні проблеми. На зміну незвичайним романтичним героям приходять земні, звичайні люди. Письменники зображують їх у всій повноті, характери героїврозкриваються через показ їхніх учинків, дій, переживань. Тому велика увага приділяється змалюванню тих обставин, у яких формуються і діють персонажі твору.
Розквіт реалізму пов'язаний з іменами А. Стендаля та О. Бальзака (Франція),
Ч. Діккенса, У. Теккерея (Англія).
В українській літературі ранній реалізм представлений іменами І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка. На основі їх творчих здобутків постає критичний реалізм
Т. Шевченка ("Сон", "Кавказ", "Наймичка", "Єретик", "Мені однаково...", "І мертвим, і живим, і ненародженим..."), Панаса Мирного ("Хіба ревуть воли, як ясла повні?"), І. Франка ("Мойсей", "Гімн", "Каменярі"), І. Карпенка-Карого ("Мартин Боруля","Хазяїн", "Сто тисяч"), М. Коцюбинського ("Дорогою ціною"),
В. Стефаника ("Камінний хрест", "Новина", "Сини").
Його сутність полягає в художньому дослідженні сучасності через найхарактерніші її вияви, насамперед через суспільні зв'язки, соціальні суперечності; у гострій критиці несправедливості, зла, аморальності тогочасної дійсності.
Традиції критичного реалізму знайшли своє продовження в літературі XX століття (Р. Роллан, А. Франс, Дж. Лондон,
Е. Хемінгуей, В. Підмогильний ("Місто"), Г. Косинка ("У житах"), А. Головко ("Бур'ян"), І. Багряний ("Тигролови"),
У. Самчук ("Марія") та інші).
Реалізм (від лат. realis - речовий, дійсний) - один із ідейно-художніх напрямів і творчий метод у літературі та мистецтві XIX століття, який виник у Франції, а згодом - в інших країнах.
Ч. Діккенса, У. Теккерея (Англія).
В українській літературі ранній реалізм представлений іменами І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка. На основі їх творчих здобутків постає критичний реалізм
Т. Шевченка ("Сон", "Кавказ", "Наймичка", "Єретик", "Мені однаково...", "І мертвим, і живим, і ненародженим..."), Панаса Мирного ("Хіба ревуть воли, як ясла повні?"), І. Франка ("Мойсей", "Гімн", "Каменярі"), І. Карпенка-Карого ("Мартин Боруля","Хазяїн", "Сто тисяч"), М. Коцюбинського ("Дорогою ціною"),
В. Стефаника ("Камінний хрест", "Новина", "Сини").
Традиції критичного реалізму знайшли своє продовження в літературі XX століття (Р. Роллан, А. Франс, Дж. Лондон,
Е. Хемінгуей, В. Підмогильний ("Місто"), Г. Косинка ("У житах"), А. Головко ("Бур'ян"), І. Багряний ("Тигролови"),
У. Самчук ("Марія") та інші).
Комментариев нет:
Отправить комментарий