16. Поетична хвилинка.

      Ви знаєте, її поезія - як ковток живої води, як сонячний промінь після довгої ночі, як материна усмішка до дитини...

   - Читайте та насолоджуйтесь 

                                поетичним словом Ліни Костенко.

Шалені темпи. Час не наша власність.

Фантастика - не мріяв і Жуль Верн.

Кипить у нас в артеріях сучасність.

Нас із металу виклепав модерн.

       Душа належить людству і епохам.

       Чому ж її так раптом потрясли

        осінні яблука, що сумно пахнуть льохом,

       і руки матері, що яблука внесли?!

- Люди! Бережіть своїх матерів!