Іван Нечуй-Левицький писав у творі "У Карпатах" про вічнозелену красуню: "Унизу коло села стирчать гарнітні скелі цілим лабіринтом, а там, вище над ними, висунулись з боку гори білі кручі та скелі. Кругом їх густо розрісся чорний ялиновий ліс... А на самому вершечку гори знов стримлять білі скелі, неначе білі стіни якоїсь величної руїни, зарослі з боків і зверху ялинами..."