Чому старі люди так говорять: "Ходить Ілля на Василя"?

 Новий рік завжди був бажаним святом у кожній родині. З ним пов'язували кращі сподівання, завбачували добробут, родинну злагоду, щедрий урожай зернових та садовини, приплід худоби, здоров'я у людей. 
   Так уже здавна заведено, що найпишніше святкували напередодні Нового року, тобто опівночі. Цей час наші пращури вважали чародійним, оскільки для віруючих розвидняється небо і "вони можуть просити у святих усе, що їм заманеться: перетворення води на вино, каменя на хліб, а глини на мед".

   Від Різдва і до Василя не годилося замітати хати та виносити з неї сміття, щоб не викинути разом зі сміттям доброго духа, тобто своєї "долі-щастя". Тільки в ніч на Василя спалювали сміття від уперше заметеної хати, а димом обкурювали фруктові дерева, щоб гарно родили в новому році. 
  Новорічний вогонь  віддавна вважався священним - він спопеляв усі торішні злі сили, очищав людські душі від скверни.
  З приходом Василя починалися нові обрядодійства. Оскільки за євангельським ученням, у цей день Христові зробили обрізання, то не годилося нічого різати. Але найцікавішими були новорічні засівання осель збіжжям, адже Василь є покровителем землеробства.

Рано будили батьки своїх синів, щоб, наповнивши житнім або пшеничним зерном рукавицю, засівали спочатку власну оселю: 
- На щастя, на здоров'я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
 Батьки ощедрювали юних посівальників грішми, і тоді вони, починаючи з крайньої хати, оббігали сусідські оселі.
Найпохіднішою була така засіваночка:
 Ходе Ілля
На Василя,
Несе пугу метяную.
Туди махне
І сюди махне:
У полі ядро,
А вдома добро.
Зроди, Боже,
Жито, пшеницю,  
Усяку пашницю!