"Без верби й калини нема України", - каже образне народне слово.

Росте калина по тінистих лісах, у гаях і дібровах, на схилах, на узліссях і лісових галявинах. Дуже часто поряд з іншими деревами. І по всій Україні!
  Її  й біля хат садять.
Калина коло хати - здавна найперша і найзначніша ознака оселі українця. Існує гарний звичай, який, на жаль,  подекуди стали забувати. Біля щойно зведених будинків на примітному місці спочатку висаджують калину. І поки посадять інші дерева в саду, кущі калини вже розростаються, милуючи зір білим цвітом навесні й рубіновими кетягами ягід восени. Як символ надійного життєвого опертя, родинного благополуччя і достатку.

На зиму ж червоні кетяги калини вставляють поміж віконних рам - їхнє світло і зігріває, і радує. Тут треба  згадати рядки із чудової поезії Максима Рильського "Почорніли заводі в озерах":
                Вставлено у вікна другі рами,
                Вата і калина поміж рам...