Де картоплі ростуть - там і оселі, поселення людські. Ось як пише Михайло Коцюбинський у творі "Як ми їздили до Криниці": "У хлібах ховаються села, близькі й далекі, одні ми бачимо, про другі здогадуємось по різах коноплі, чорних, як запаска в старої баби, по картоплях".

 
А в оповіданні "П'ятизолотник" письменник зображує ще й таку картину: " - А йди вечеряти, старий! - перепинила Хима гіркі Хомині думи й поставила на припічок горщик з гарячою бараболею в лушпинках. Біла пара хмарою звилась над горщиком, а старі, присунувшись близенько до нього, руками вихоплювали гарячу бараболю і, мачаючи в сіль, їли..."