Сьогодні розповім про праматір троянди - шипшину.
Усі бачили такий пишний, квітучий колючий кущик із запашними квітками. Це шипшина.                                           Відразу згадався вірш українського поета Максима Рильського
"Шипшина".Це справжній гімн праматері "царівни квітів":

 Шипшини кущ у мене під вікном
 Цвіте блідо-рожевим скромним цвітом...
 А друзі кажуть: нащо він тобі,
Цей кущ-дикун? Ти викорчуй його.
 І посади троянди тут культурні,
 Як он на клумбі в тебе! -
           Я ж на те
 Відповідаю: всі оті культурні,
        Французькі, поліантові чи чайні,
        Гібридно-чайні з назвами складними,

         Все більше іноземними - усі

     Праматір'ю своєю називають
     Оцю звичайну, просту, польову,
     Що люди вчені, мудрі та невдячні
    Собачою назвали по-латині...
І такий осяжний висновок робить поет:
       Що хочете кажіть, шановні друзі,
       А я уперто на своїм стою,
       Як присягу підношу голос я:
      Шипшину й пісню не віддам нікому!

Праматір троянди в цьому вірші має алегоричний смисл, уособлює вірність рідному корінню, першооснові поетичної творчості. Справді, щедро уславлюючи у віках троянду, чи завжди належно поціновували її праматір - шипшину. Вона нічим особливим не примітна: росте у вибалках, на узліссях, при дорозі, на луках, біля осель. А яка корисна!

Наші давні   пращури дуже шанували цю рослину. Вона символізувала в них молодість, красу, ласку. Інші народні назви шипшини: рожа, ружа, шепчина,роза, рожина,  шипчак.