Школа на Дачному (блог учителя Ольги Яркової)

пятница, 2 июня 2017 г.

                                           Народні назви волошки
   Цю квітку називають ще й так: волошиха, волошечка, волошек, наголовать, чичинчик, блавет, синявка, блаватинь, блавит, блевить, василечик, василечок, васильковий цвіт. Волошку лугову з рожево-пурпуровими квітками різних відтінків називають польвою трояндою, "сердечною травою". А в основу російської назви "васильок", як думають, покладено таку легенду.
    
 Якось у полі сільський хлопець красень Васильок косив жито. Саме тоді там бавилися русалки. Одній із них припав до вподоби Васильок. 

Зачарувала вона сільського красеня. Не втримався хлопець, забув про все на світі й пішов за русалкою. А вона заманювала юнака все далі й далі. Відтак і сама в нього закохалася, не захотіла вже назад красеня відпускати, розлучатися з ним. От і задумала русалка обернути Василька на гарну польову квітку, що синім кольором нагадувала синь води та очі коханого.


Ось чому відтоді, як розповідають легенди, щороку літньої пори, коли зацвітають сині волошки, у житах бавляться русалки, плетуть з цих гарних квіток віночки й прикрашають ними свої голівки. 

  Старші діти вже пригадали драму-феєрію Лесі Українки "Лісова пісня", у якій є персонаж Русалка Польова: "... З жита раптом виринає Русалка Польова: зелена одіж на ній просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квітки з куколю, ромен, березки..."

Комментариев нет:

Отправить комментарий