Про червоні троянди     
    За іншими переказами, Флора, не знайшовши взаємності у своєму коханні до Амура, намислила створити квітку, яка сміється й плаче одночасно, поєднує в собі смуток і радість. 
    У східних культурах поширений був  традиційний мотив любові солов'я до троянди. Іранські поетичні джерела розповідають, як зачарований неймовірною красою білої троянди соловей притиснув її до своїх грудей. І в цей момент гостра колючка рослини пронизала співунові серце, аж червона кров бризнула звідти, скропивши крапельками ніжні пелюстки.
     Ось чому, мовляв, зовнішній бік  пелюсток білої троянди і має червонуватий відтінок.

              

Поширена на Сході легенда, де червоні квіти з вогню повстають. Щоб умертвити Заратуштру (давньоіранський релігійний діяч і пророк), його поклали на вогняну постіль. І раптом сталось диво: ураз перетворилась вона в постіль із троянд.