Тантал, цар Фрігії, був улюбленцем богів, і вони часто запрошували його на свої бенкети. Але, будучи дуже пихатим, гордовитим і бундючним, він образив богів, за що був жорстоко покараний.
Боги кинули Тантала в підземелля. Стоячи по горло у воді, він не міг утамувати спрагу, бачачи соковиті плоди, не міг їх зірвати. Коли Тантал хотів напитися або наїстися, вода відступала від нього, а гілки з плодами піднімалися вгору. Спрага й голод були нестерпною мукою для Тантала.
Тому, коли хтось терпить страшні страждання, викликані недоступністю й неможливістю досягти бажаної мети, і вживають фразеологізм "танталові муки".
Комментариев нет:
Отправить комментарий