18. Ім'я Григорій походить від грецького слова gregoreo, що означає "не спати, боротись зі сном". В українській мові воно має кілька варіантів: Григор, Григір, Грицько, Гриць.                               Так от, від цього імені "неправильно" утворюється чоловіче і жіноче ім'я по батькові. Адже від імені Григорій, так само як від імен Георгій, Андрій, Олексій та інших, форма по батькові мала б бути Григорійович, Григоріївна - як Георгійович - Георгіївна, Андрійович - Андріївна, Олексійович - Олексіївна.

Така форма є, але вживається вона рідко. Набагато частіше виступають форми Григорович - Григорівна.                 Очевидно, ці форми утворені від варіантів Григор, Григір. Можливо, така тенденція підтримується і схожістю з іменами Захар, Макар, Назар, які утворюють форми імені по батькові Захарович - Захарівна, Макарович - Макарівна, Назарович - Назарівна і вважаються цілком літературними, тоді як їхні варіанти Захарій, Макарій, Назарій звучать архаїчно, а відповідні імена по батькові - Захарійович - Захаріївна, Макарійович - Макаріївна, Назарійович - Назаріївна практично не вживаються. 

Видатні люди з такими іменами: Григорій Сковорода, Григорій Потьомкін, Григір Тютюнник, Андрій Малишко, Андрій Головко,  Макар Бабіков, Макар Обухів, Назар Наджамі, Назар Агаханов, Назарій Яремчук.

  

18. Початкове е (є) відпало в жіночих іменах, з яких утворилися Катерина, Фросина, а початкове о виникло в імені Оксана, яке походить із давньогрецького xenia - гостинність. К російській мові воно лишилося без змін - Ксенія.

Давньогрецьке слово базилевс, що означало царя і лягло в основу імені Василь, починалося літерою beta, яка у візантійську епоху почала вимовлятися як в. Із Візантії імена на Захід перейшли з б, до нас - із в (вітою). Тому нашому імені Василь у Франції відповідає Базіль (так, наприклад, французи називали нашого земляка Героя Радянського Союзу, учасника французького Опору Василя Порика), а нашій Варварі на Заході відповідає ім'я Барбара.

 Відомі люди: Ксенія Іліаді, Василь Симоненко, Василь Стефаник, Василь Порик, Варвара Рєпніна, Барбара Брильська.

 

17. Вияв ціцєї тенденції такий сильний, що положення про незмінність власних імен іноземців - історичних осіб - інколи поширюється і на утворені від них загальні назви. Таким, наприклад, є слово філіппіки, що означає гнівні, викривальні промови, виступи проти когось або чогось. Ця загальна назва утворена від імені щойно згаданого македонського царя Філіппа, проти якого виступав з промовами давньогрецький політичний діяч IV століття до нашої ери Демосфен. Тут, як ів інших подібних прикладах, початкове ф не чергується з п, і пишеться це слово з двома п. 

 

16. Як уже було сказано, імя Філіпп означало "той, що любить коней" (phileo - люблю + hippos - кінь). На українському ґрунті воно змінило свою форму. По-перше, початкове ф заманило п, і утворилося імя Пилип, прізвища Пилипченко, Пилипенко. Проте поряд з ними існують прізвища Філіпенко, Філіпченко, у яких знаходимо відгомін первісної форми. По-друге, в українській формі не виступає подвоєння кінцевого п. Тим часом, коли ми говоримо про македонського царя, то називаємо його Філіппом, а не Пилипом, а острови називаємо Філіппінськими, а не Пилипинськими.

Чому ж це так виходить? Тому, що запозичені українською мовою імена людей часом фонетично змінюються на місцевому ґрунті, а імена чужоземців  - зокрема історичних осіб - виступають в українські мові в такому вигляді, у якому вони відомі всьому світові. Так само географічні назви, утворені від іншомовних імен.

  

15. В імені Ничипір, утвореному від nike - перемога і phero - нести, відбулося властиве українській мові (порівняйте з тим самим  значенням - Никифор) чергування к і ч (як, наприклад, у формах  козак - казаче), а грецьке ф перейщло в п. Це саме також і в імені Пилип, яке утворилося з грецького Philippos. 

Ничипір - Чіпка Вареник (головний герой роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"    

14. Як відомо, українські географічні назви передають російською мовою, не перекладаючи їх. Наприклад, село Жмеринського району Вінницької області Мовчани по-російському буде Мовчаны, а не Молчаны; такі райони міста Києва, як Жовтневий, Радянський, російською мовою називають не Октябрьский, Советский, а Жовтневый, Радянский.

Винятків із цього правила дуже мало: але серед них - назва одного з обласних центрів Української РСР - міста Миколаєва; воно дістало цю назву ще 1789 року і за традицією передається в російській мові як Николаев.

13. У російській мові всі імена з давньогрецьким коренем nike не змінили н на м. Ім'я українця Микола в російській мові звичайно передають як Николай, але коли це письменник чи митець, то вживають не російський відповідник, а ім'я в його національній формі. По-російському пишуть, наприклад: Микола Бажан, Микола Упеник.

Навпаки, імена російських письменників у нашій мові передаються в українському оформленні Наприклад, кажемо: Микола Тихонов, Микола Грибачов, Микола Погодін.  

12. Такі імена, як Леонід, Карпо, Архип, Лариса в нашій мові близькі за звучанням до відповідних давньогрецьких слів, але більшість імен дістала на українському ґрунті інше фонетичне оформлення.                           

Початкове а змінилося на о в іменах Олександр, Олексій; е (є) - на о в іменах Остап, Охрім, на ю в імені Юхим. Н перейшло в м в іменах Микола, Микита, хоча в інших іменах, утворених від кореня nike (перемога) - Никанор, Никифор, Ничипір, Никандр, Андроник, Каленик, Никодим, Никон - н лишилося.

Відомі люди з такими іменами: Юхим Березін, Юхим Копелян; Микола Зарудний, Микола Пимоненко; Микита Хрущов, Микита Михалков; Никанор Онацький, Никанор Хржонщевський; Никифор Бегічев, Никифор Ірбах; Ничипір Піщаний, Ничипір Біганенко; Никандр Псковський, Никандр Пилишин; Андроник Родоський, Андроник Чайка; Каленик Терещенко, Каленик Лисюк; Никодим Кондаков, Никодим Святогорець;Никон Печерський, Никон Радонезький.

      

11. Проте не в усіх іменах давньогрецького походження значення прозоре. Так, наприклад, Прокіп в одних джерелах тлумачать як "той, що має успіх", в інших - "той, що схопив меча за рукоятку". Прохор - "той, що танцює попереду, той і веде", і - "заспівувавч, той, що веде перед у хорі".

Навіть у тих самих джерелах подається часом подвійне пояснення значення деяких імен. Наприклад, Трохим - годувальник або годованець; Лариса - назва міста, або чайка, або приємна, солодка; Оксана - гостинність або чужа; Тетяна - або від латинського Tatius (ім'я сабінського царя), або від грецького tatto - встановлювати, призначати.                                               

Видатні люди з такими іменами: Прокопій Кесарійський, Прокіп Великий; Прохор Горохів, Прохор Чаруковський; Трохим Архипов, Трохим Гулеватий; Лариса Голубкіна, Лариса Рубальська; Оксана Іваненко, Оксана Білозір; Тетяна Пельтцер, Тетяна Баришева.