10. А тепер пригадаємо славетних коней історичних.      Перший - улюблений кінь Олександра Македонського гнідий Буцефал ("Бикоголовий"), названий так за широкий лоб. Батько Олександра Македонського Філіпп купив цього коня за 13 талантів (приблизно 340 кілограмів срібла). Кінь привабив його тим, що в нього на передніх ногах було по два зайвих пальці, які не торкалися землі (такі коні дуже високо цінувалися в ті давні часи). Буцефал дозволяв сідати на себе лише Олександрові і ставав для цього на коліна. Жив кінь цей тридцять років і помер від надмірного напруження після битви при Гідаспі (Індія) в 326 р. до н. е. 

 На цьому місці Олександр наказав збудувати своєму коневі мавзолей і заснувати місто, яке назвав Буцефалія. Це єдине місто на земній кулі, яке дістало назву від імені реального коня. Буцефал надовго залишився в пам'яті народів: у XIII ст. венеціанський мандрівник Марко Поло чув ім'я Буцефала від монголів, які дуже пишалися з того, що їхні коні родовід свій ведуть від Буцефала.

Про Буцефала пам'ятали не лише в Азії, а й у Європі: у часи середньовіччя мандрівні співці складали про нього пісні, у яких наділяли Буцефала вже зовсім надприродними рисами. І досі ім'я Буцефала - символ ідеального коня, вірного друга свого вершника.