12. Ця частина цитати (ясно, як проста гама) зустрічається значно частіше, мабуть, тому, що в людей постійно виникає потреба зіставити простоту, елементарність, доступність чогось (тут фігурує і "2x2=4", і "апельсин", і "парена ріпа", і ще багато чого).       Перша частина цитати ("нет правды на земле...") звичайно цитується мовою оригіналу.

 

11. Аж два крилатих вислови "випурхнули" з таких рядків (це також слова Сальєрі):                                                                                Все говорят: нет правды на земле.                                                                                                             Но правды нет - и выше. Для меня                                                                                                           Так это ясно, как простая гамма. (О. Пушкін)         

 "... Там все так ясно, виразно і просто - як математична формула або проста гама" (Леся Українка).                                                                                                                        

10. Вислів геній і злочин несумісні також вживається в найрізноманітніших мовних ситуаціях, навіть жартівливих, як оцей діалог:                                                                                           "- Бачте, бухгалтерія вимагає документального підтвердження геніальності. Може, ви - невизнаний геній?                                      - Тих, хто мене не визнає, я ставлю до стіни й морально розстрілюю!..                               - Мені здається, геній і злочин несумісні..." (Ю. Івакін)

 

9. Крилатим став вислів перевірити алгеброю гармонію (слова Сальєрі): "Мабуть-таки, суто "естетична " вартість цього вірша не надто висока - це радше "абстрактний" анекдот, сенс якого й потреба в якому зникають відразу, як тільки ми перестаємо уподібнюватися до поважної вчительки, котра прагне перевірити алгеброю гармонію" (З газети).  

8. Цікаве вживання цього крилатого вислову - Моцарт і Сальєрі -  зустрічаємо в доповіді Павла Загребельного: "А лицемірство, рвацтво, безпринципність, кар'єризм, інтриганство, чвари, нарешті, нездарність, посередність, яка супроводжується заздрістю і підлістю, цей сальєризм, який став воїстину демоном двадцятого віку - чим і як це можна пояснити?" 

7. Імена Моцарта і Сальєрі вживаються для позначення двох протилежних людських характерів, один з яких - талановитий, благородний, спрямований до високої мети, другий - заздрісний, злочинний, бездарний:

Не буває музики Сальєрі!                                                                                                                            А, мабуть же, стоси партитур,                                                                                                                    десь, мабуть, лежать же на папері                                                                                                              опери з кантатами впритул.                                                                                                                        Сі-бемоль же там якийсь роївся,                                                                                                                Нота ж там траплялася жива!                                                                                                                    Хто труїв, собою ж затруївся.                                                                                                                    Музики Сальєрі не бува.         (Л. Костенко)

  

6. Блискуче написані усі "маленькі трагедії" О. С. Пушкіна; багато висловів з них стали крилатими. З трагедії "Моцарт і Сальєрі" в російську, а потім і в українську мову ввійшло кілька крилатих слів.

   

5. У п'єсі Моцарт - уособлення величезного обдарування, яке немислиме без доброти, чистоти помислів, благородства. Сальєрі, якого Моцарт ставить поряд із собою, дуже добре усвідомлює, що він ремісник. Він алгеброю перевірив гармонію, та що з того, коли геніальний Моцарт легко, ніби без жодного зусилля створює шедеври, не ставлячись до них, як Сальєрі, "з побожністю". Сальєрі смертельно заздрить Моцартові. Щоб "зберегти рівновагу" у світі музики, він вирішує отруїти Моцарта.

Але геній і злочин - речі несумісні, і Сальєрі своїм учинком сам виносить присуд своїму обдаруванню. 

4. О. С. Пушкін поклав цю легенду в основу своєї "маленької трагедії" - "Моцарт і Сальєрі" (1830). Поета зацікавило протиставлення характерів і обдарувань двох митців. Світле, життєрадісне і життєстверджуюче мистецтво Моцарта протиставляється мертвому, ремісницькому. На текст (повний, без змін і скорочень) композитор М. А. Римський-Корсаков написав однойменну оперу (1897).

3. Антоніо Сальєрі (1750-1825) - італійський композитор, диригент і педагог (у нього вчилися Л. Бетховен, Ф. Шуберт, Ф. Ліст). Він довгий час жив і працював у Відні; написав близько 40 опер, багато творів церковної музики, кантат, хорів, інструментальних п'єс. Успіх мала лише одна його опера - "Тартар" (1787), написана на текст П. Бомарше; решта його творів великого розголосу не мала, зараз як композитор він майже забутий і був би забутий, мабуть, зовсім, якби не легенда про смерть Моцарта, яка привела в безсмертя й ім'я Сальєрі.

2. Не дивно, що ще за життя про Моцарта складалися легенди. Однією з таких легенд, яка "проясняла" і "пояснювала" наступним поколінням причини ранньої смерті Моцарта, була легенда про отруєння Моцарта його другом-недругом, заздрісним і безталанним композитором Сальєрі (ніяких вірогідних даних про це немає).   

Крилатий вислів "Моцарт і Сальєрі"

1. Великий австрійський композитор Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791) був людиною надзвичайною: у чотири роки він грав на клавесині, у п'ять - компонував музику, у вісім - створив перші сонати й симфонії, в одинадцять - написав оперу. Моцарт був клавесиністом-віртуозом, диригентом, виступав і як скрипач, співак та органіст; мав феноменальний слух і пам'ять. У 14 років він був обраний членом славетної Філармонічної академії (м. Болонья).

А в неповних 36 років, обплутаний інтригами, знесилений хворобою, тяжкою боротьбою за існування і напруженою роботою, - помер.  

12. Часто вислів "Спинися, мить!" згадують, коли говорять про кіно, фотографію, які й справді є "зупиненою миттю": "Лови! Лови кадр, Колосовський! Упіймай і увічни! Зупини час на його шаленім скаку! Застав зупинитись мить - прекрасну чи навіть потворну" (О. Гончар).

 

11. Найчастіше ж цитується вигук Фауста: "Спинись, хвилино! (Остановись, мгновенье!)". Передчуваючи здійснення мрії свого життя, Фауст  каже: 

                       

Коли б побачив, що стою                                                                                                                            З народом вільним в вільному краю,                                                                                                        Я міг би в захваті гукнути:                                                                                                                          Спинись, хвилино, гарна ти!                                                                                                                           Чи може вічність поглинути                                                                                                                        Мої діла, мої труди?                                                                                                                                    Провидячи те щасне майбуття,                                                                                                                  Вкушаю я найвищу мить життя.

                                                                                                          Переносно вислів уживається, коли треба підкреслити високість, знаменність чи навіть трагічність моменту:

І вирішив я грань переступить,                                                                                                                  За котрою царює інший вимір.                                                                                                                  І в захваті безпечному повірив,                                                                                                                Що досягнув мети: "Спинися, мить!",                                                                                                     Спинилась  мить. З Ельбрусом віч-на-віч                                                                                                Я порівнявся, молодий і сильний.   (Б. Олійник) 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

  

10. Характер Мефістофеля проявляється у його саркастичній, глузливій посмішці, тому крилатими стали також вислови: сміх Мефістофеля, мефістофельська посмішка, мефістофельський вираз обличчя. Давно крилатою стала і фраза договір з дияволом, яка нашими сучасниками сприймається як цитата з "Фауста" Гете, хоч насправді вона значно старша за поему.

У середні віки були поширені легенди про людей, які укладали договір з дияволом, запродуючи йому душу за багатство й насолоди. Є цей мотив і в легенді про доктора Фауста; перейшов він і в поему.                           У переносному вживанні вислів укладати договір з дияволом означає: заплатити за щось дуже дорогою ціною.

   

9. Образи Фауста та Мефістофеля часто використовуються в наш час: Фауст - утілення невтомного пошуку істини; Мефістофель - уособлення цинічного заперечення усього кращого, світлого в праці і прагненнях людини: "Романтичний період у розвитку атомної фізики ще тривав. А самі атомники були схожі на допитливих Фаустів, до яких, проте, дедалі пильніше придивлявся Мефістофель. Цей Мефістофель був у генеральськиій формі" (В. Яворівський). 

 

8. Мефістофель супроводить Фауста в усіх його мандрах. Він мало схожий на досить примітивного  й у чомусь навіть наївного чорта зі старовинної легенди. Мефістофель у Гете - утілення дотепу та іронії, він глузує з високих поривань душі Фауста. Образ його також складний, він часом висловлює дуже глибокі думки.