16. Ян Гус (натхненник гуситських війн) бачить, як якась старенька бабуся дбайливо підкидає поліно в його вогнище і, жаліючи її, а не себе, каже: "О свята простота!" Якою ж треба бути людиною, щоб у час своєї жахливої смерті розуміти чиюсь темну, запаморочену душу й жаліти її - жаліти не з висоти свого вогнища, а з висоти майбутнього. Вислів став синонімом до крайньої наївності, що межує з тупістю.