2. Захоплення співом півня чується і в латинському галлус, і у французькому шантеклер ("співець вранішньої зорі"). А все тому, мабуть, що солов'я людина чула ли ше навесні, лише в лісі, лише увечері або вранці, а півня можна було чути в усі чотири пори року, удень і вночі, майже точно через годину (це вже залежало від біологічного "годинника" кожного півня). Курка ж - лише бліда тінь півня: ні тобі великого гребеня, ні яскравого пір'я, ні гучного голосу. Навіть ім'я своє вона взяла від півня: у давнину кур-а (збереглося у множині), тепер кур-к-а.