7. Коли школяра, який сумлінно вчиться, спитати про так зване "правило дев'ятки" - про правопис іншомовних слів, - відповість одразу, а спитайте, як пишеться ім'я героя роману Сервантеса - Дон-Кіхот,  Дон Кіхот, дон Кіхот чи Донкіхот, - замислиться. Розглянемо варіанти.                                      Варіант Дон Кіхот (дон - з великої літери) відпадає, бо слово дон, яке утворене від латинського dominus і по-іспанському означає "пан", пишеться (за правописом) з малої літери й окремо від власного імені. Тоді реальним видається варіант дон Кіхот. Справді, у поєднанні з іспанськими іменами дон відмінюється як самостійне слово: дон Федеріко, дона Федеріко, дону Федеріко і т. д. Але хіба кажуть "дону Кіхоту", "з доном Кіхотом"? Звичайно, ні. Це свідчить про те, що слово дон тут утратило своє самостійне значення і входить до власної назви, друга ж частина якої окремо не вживається (справді, не кажуть "Санчо Панса поїхав з Кіхотом").                                                         

Таким чином, у мовній практиці утворилося єдине ім'я Дон-Кіхот, і оскільки воно починається елементом Дон, то він пишеться з великої літери. Це стосується не тільки героя роману Сервантеса, а й дійової особи творів Байрона, Пушкіна, Лесі Українки - Дон-Жуана. Коли йдеться про цих літературних персонажів, слово Дон пишеться з великої літери, до загальновживаного імені воно приєднується через дефіс і при відмінюванні не змінюється: Дон-Кіхота, Дон-Жуанові, Дон-Жуаном.