31. У сучасній мовній практиці помітна тенденція відрізняти морфологічно прізвище Гончар від назви фаху: гончар відмінюється за м'якою групою другої відміни і в родовому та орудному  відмінках однини має закінчення відповідно -я, -ем. Так само мало б змінюватися за відмінками й прізвище, але в житті складається інакше: у родовому відмінку вживається закінчення -а, а в орудному -ем, тобто закінчення мішаної групи, хоча віднести до неї це слово немає підстав.                                               

   Фактичне порушення норми спостерігаємо і в непрямих відмінках прізвища Швець. І виходить, що майстра-взуттьовика ми називаємо шевцем, а людину з цим прізвищем - Швецем. Але в називному відмінку вони звучать однаково!                                            Цікаве в нашій мові й таке явище: деякі прізвища вживаються з подвійним наголосом, наприклад, Грінченко і Грінченко, Лисенко і Лисенко.

Подібне спостерігається і в російській мові. Наприклад, звичайне прізвище Іванов наголошується на останньому складі, але в прізвищах ряду митців наголос падає на другий склад: письменник Всеволод Іванов, композитор Іпполитов-Іванов, художник Олександр Іванов.