2. Рицарські романи розробляли досить вузьке коло сюжетів, запозичених із античної літератури, легенд народів Європи (про Карла Великого, короля бритів Артура та ін.), історії Стародавньої Греції та Візантії. Хоч сюжети й повторювалися, але змістом вони, залежно від часу й країни, були різні: пригодницькі, любовні, релігійні. Об'єднувало їх ще й те, що в них описувалися вірогідні і невірогідні пригоди рицарів. Кращі зразки цих творів - романи про Парсіфаля, про Трістана та Ізольду.