11. Ось якими простими, добрими, задушевними словами говорив про своїх друзів Андрій Малишко:

 Знав я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради,

Бо хвальба - то є тлінь, а від зради немає поради. 

Я їх думами жив, і вони мої думи любили,

Я в них сили набравсь, і від мене взяли вони сили,

Я приходив до них, як до свого, до рідного дому, 

І вони в мою хату топтали доріжку відому.

І була в нас гостинність, і хлібом і сіллю багата,

І стояли ми в дружбі, як брат біля рідного брата... 

Як перегукуються  ці поетичні рядки зі словами О. І. Герцена: "Любов і дружба - взаємна луна: вони дають стільки, скільки беруть".

Це, мабуть, і є одвічний секрет справжньої дружби.