34.    Часто буває, що ми не знаємо первісного значення, походження й етимології слова, але знаємо постійне словесне оточення його – і це слово набуває для нас досить стійкого забарвлення. Якщо сказати обеліск, то ми одразу згадаємо предметне, а значить і словесне оточення його (так звуть пам’ятники загиблим воїнам на кладовищах і на площах). І хоч давньогрецьке обелос означало «рогатина», «вістря списа», «рожен» і так само по собі не викликало сумних, скорботних асоціацій, похідне від нього

обеліскос (зменшена форма) почало називати колону, загострену зверху й схожу на наконечник списа, використовувану як пам’ятник загиблим воїнам. А вже постійне вживання у такому контексті й створило йому відповідний ореол у нашій уяві й пам’яті.