Чому старі люди так говорять:"На Стрітення Зима з Літом зустрічається"?

  У кожного місяця є свої свята, які найповніше освячують ту чи іншу пору року.   Якщо січень 
 знаменитий трьома празниками - Різдвом, Василями (Новим роком) та Водохрещами, то лютий може похвалитися лише одним - Стрітенням, котре припадає на 15 лютого.
    Свято це в Україні шанувалось. Селяни в цей день, як правило, не працювали, і уважно придивлялися до погоди, бо "Лютий до Березня в гості приїжджає", щоб "На Стрітення Зимі з Весною зустрітися". Вважалося: хто з них у цей день переборе, такою й буде погода до початку березня.                       
  У народній уяві Зима - це стара баба в полатаному кожушку, приношених шкарбанах та дірявій хустині, поточеній мишами, через дірки якої витинаються сиві пасма волосся. За плечима в неї теліпається зморшкувата напівпорожня торбина, а в руках пощерблене горнятко, наповнене льодом. 
      Саме такою Зима на Стрітення виходить назустріч Літові (у деяких варіантах - Весні) - привабливій дівчині; у неї нова, помережана різнокольоровими узорами сорочка та зелена плахта, у руках - серп і жмут збіжжя. Перед тим як почати двобій, між ними відбувається така розмова:

-   Боже поможи тобі, Зимо! - звертається Літо.
-  Дай, Боже, здоров'я! - відповідає Зима.
-  Бач, Зимо, - дорікає Літо, - що я наробило й напрацювало, ти все поїла й попила! 
   Після такої прелюдії, як стверджує народний переказ, між ними відбувається сутичка, яка триває протягом дня.  Тому старі люди відзначають: "якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна", а "якщо свято з відлигою - на ранню весну, зі снігом - на дощову й тривалу весну, коли хуга - весна буде пізня й холодна", а "якщо в цей день не видно сонця - чекай суворих морозів".