5. - А БАМ? Адже стрижневе слово теж жіночого роду - магістраль, проте на практиці БАМ вважають іменником чоловічого роду. Кажуть: "Побував на БАМі". Ні, тут справа не в роді.                                                                                        - Між іншим, ти, очевидно, маєш рацію, бо ось щойно я подумав: СРСР - абревіатура чловічого роду, і стрижневе слово - союз - іменник того ж роду, проте ця абревіатура за відмінками не змінюється. "Ми жили в СРСР", а не в "СРСРі". Очевидно. треба шукати інший критерій. Можливо, причина криється в самому складі абревіатури.

 

4. - Що ж тут думати? В абревіатурах КамАЗ, КрАЗ стрижневе слово - завод, іменник чоловічого роду, тому й уся абревіатура сприймається як іменник того ж роду і відповідно відмінюється. А в абревіатурі ВЛКСМ, хоч вона й закінчується на твердий приголосний, що притаманне іменникам члолвічого роду, але стрижневе слово в ній - жіночого роду: спілка. Як же їй змінюватися за відмінками?                                                                     - Не згоден, не згоден.                                                                         - Як? Чому?                                                                                       - Тобто ти сказав усе правильно, тільки суть, по-моєму, не в цьому. Абревіатура ВЛКСМ не змінюється за відмінками і в російській мові, а там же стрижневе слово не жіночого, а чоловічого роду - союз. А БАМ?  

3. - А я думаю ось про що. Очевидно, щодо вимови ФРН  так воно й сталося - під впливом слова "федеративна". А чому в слові ЦСУ - Цннтральне статистичне управління - кажемо се замість ес, це-се-у замість це-ес-у?                                                                       - Тут якась загадка, і, звичайно, ніхто не може її розкрити. Так уже сталося в мові.                                                                              - А чи не впливають на вимову сусідні склади? Дивись: це (не тільки назва літери, а й перший склад слова "центральне") може у вимові уподібнити до себе наступний склад, і тому виходить це-се.                                                                                                      - Взагалі з цими абревіатурами діється щось дивне. Наприклад, чому можна сказати: "Мій брат працює на КамАЗі" і водночас: "Він член ВЛКСМ"? Тобто: чому змінюється за відмінками КамАЗ і не змінюється ВЛКСМ?

2. - Отож. Дивачки якісь: непогановчаться, а такої дрібниці не можуть запамятати.                   - Так ти гадаєш, що неправильна вимова так поширилася, що стала узвичаєною?                  

 - Може статися й так, я вважаю, що нелітературний варіант, але милозвучніший, почнуть вживати частіше, ніж той, що мав би бути.                                                                                                         - Слухай, а може, це тому, що літера ф у цій абревіатурі означає слово "федеративна", у якому перший склад "фе"?               - Це ідея! Поздоровляю вас, професоре, із вдалою гіпотезою! Може бути.  

Тема "Діалоги" - III                                      1. - Як ти думаєш, Васю, чому коли йдеться про Німецьку Демократичну Республіку, ми скорочену її назву вимовлямо: ен-де-ер, а коли про Федеративну Республіку Німеччини - вимовляємо фе-ер-ен, а не еф-ер-ен?           - Ну, хто його знає? Звичайно, мало б бути еф-ер-ен - раз за назвами літер, так треба дотримуватися цього принципу послідовно. Між іншим, у нашому класі є дві учениці, які ніяк не можуть запамятати правильної назви літер.

Якось одна з них написала "транвай". Учителька пояснила, як правильно (ти ж, мабуть, знаєш це слово походить від англійського "трем", так що н там ніде не могло взятися), а тоді питає: "Так яку літеру треба писати після а?" А Ліля каже: "Ме". Ми так і лягли. Ну, чисто тобі коза. А друга ще краще: замість "ка", "зе" говорить "ки", "зи".                                                                                                         - Такого я ще не чув. 

8. Ось чому ахіллесовою п'ятою називають слабке, вразливе місце в роботі, діяльності, вдачі якоїсь людини.                   - А якщо замість п'ятка взяти інше слово, як тоді, з великої чи з малої літери писати слово ахіллесова?          - Набув переносного значення, став фразеологічним тільки вислів ахіллесова п'ята, а в решті сполучень присвійний прикметник, утворений від іменника Ахіллес, пишеться з великої літери: Ахіллесова мати,  Ахіллесів друг Патрокл,  Ахіллесова перемога над Гектором.  

7. Ахіллес, або Ахілл один із найсильніших і найхоробріших героїв грецької міфології. Його чудові подвиги оспівані в поемі Гомера "Іліада". У міфі розповідається, що Ахіллесова мати, морська богиня Фетида, бажаючи зробити свого сина нездоланним, викупала його у водах священної річки Стікс.

Але оскільки вона тримала Ахіллеса за п'ятку, вода не торкнулася цього місця, і воно лишилося єдиним вразливим і небезпечним для сина богині. Саме в п'ятку він і був смертельно поранений Парісом.   

6. Так от, уживається цей вираз у переносному значенні, з ним наче порівнюється, зіставляється конкретна сучасна ситуація. Наприклад, ми кажемо: "Ахіллесова п'ята цієї дівчини - неуважність". Тому, хто знає, що означає ахіллесова п'ята, речення може видатися навіть дивним, бо він його не розуміє. А коли замість фразеологізму ахіллесова п'ята підставити його значення, усе стане ясно: "Вразливе місце цієї дівчини - неуважність".  

5. Безперечно, відтінок відностності мають і присвійні прикметники, що входять до складу усталених фразеологічних висловів і складених термінів. Адже вони теж пишуться з малої літери, але тільки в цих словосполученнях: ахіллесова п'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, євстахієва труба, піфагорова теорема.                                  - Яка ж відносність у виразі ахіллесова п'ята? Тут же йдеться  про ногу конкретної людини, чи не так?                                            - Але вживається цей вираз у переносному значенні...   

4. - У слові шевченківський більше на один - суфікс -ськ-.                                                                                         - Так от: коли а присвійному прикметнику, окрім власне суфіксів присвійності -ів (-їв) або -ин (-їн), є ще суфікс -ськ-, то це слово пишеться з малої літери: Шевченкові рукописи, але  шевченківські рукописи. І лише тоді, коли присвійні прикметники з суфіксом -ськ- входять до назв, що мають значення "пам'яті", "імені", вони пишуться з великої літери - Шевченківська конференція, Шевченківські читання, Шевченківська премія.

 - Правду кажучи, останні приклади я б не назвала чистісінькими присвійними прикметниками; мені здається, що в них якийсь відтінок відносності.           - Я з тобою згодна. Мабуть, цей мотив саме й спричинився до написання всіх прикметників такого типу, за винятком тих, що мають значення "пам'яті", "імені", з малої.  

3. - Це слушно. Але коли, окрім одного з цих суфіксів, буде в слові ще один - -ськ, чи не вплмне це на написання з великої літери?            - Поясни, будь ласка, на прикладі, щось я не дуже второпала.                                                      - Добре. Тобі, звичайно, відомо, що Тараса Григоровича Шевченка цар віддав у солдати й заслав далеко, заборонивши писати та малювати. Саме в той час і з'явилися славнозвісні "захалявні " книжечки - безцінні рукописи поетових творів, написаних потай від царських наглядачів.

У наш час Шевченкові рукописи "Мала книжка" й "Більша книжка" видані фотоспособом. Їх можна назва й шевченківськими рукописами. Яка різниця між цими словами? Чи однакова в них кількість суфіксів?

  

2. - Яка частина мови Вірина? - спитала мама.                                                                - Прикметник... - несміливо відповіла школярка.                                                        - Так, а яке питання можна поставити до нього від слова книжка?                               - Чия?                                                               - Правильно. Отже, який це прикметник?  - Присвійний...                                                                                      - А присвійні прикметники, які виражають належність цій людині і мають у своєму складі суфікси -ів (їв) або -ин (їн), пишуться з великої літери. Отож Вірина треба писати з великої літери. Зверни увагу: я наголосила на тому, що йдеться про присвійні прикметники, які мають суфікси -ів (їв) або -ин (їн). 

      - Правду кажучи, я не зовсім розумію, чому ти так підкреслюєш це. Адже за цими суфіксами та за граматичними  питаннями ч и й? ч и я? ч и є? ми й визначаємо присвійний прикметник. Не буде цих суфіксів - не буде і його... 

Тема "Діалоги" - II                                          1. Дівчинка сіла за уроки й раптом побачила, що випадково захопила книжку своєї сусідки по парті.                                                                          - Ой, Вірина книжка. Як же я не помітила? Узяла подивитися й забула віддати. Зроблю уроки й занесу їй.        - Давай я занесу, тільки напиши записку, - сказав менший братик, першокласник.                                                                        - Віри зараз дома немає - пішла в тимурівських справах. Тобі відчинить її бабуся, Марія Олексіївна, їй я й напишу записку.        Хотіла дівчинка пояснити бабусі, що повертає Вірину книжку, та засумнівалася, як писати слово Вірина, - з великої літери чи з малої. Тому написала "книжка Віри" (тут уже ніяких сумнівів не було), але ввечері вирішила з'ясувати це питання в старших.                    

5. Іменники лиман, гай, став належать до другої відміни, означають неживі предмети і, отже, мають закінчення: лиман і  став -  -у, гай - -ю. Це впливає на відмінювання назв населених пунктів, - і ми їдемо до Красного Лиману, Зеленого Гаю, Червоного Ставу.                                       -  Виходить, так можна доїхати й до Кривого Рога, й до Кам'яного Броду?

 - Авжеж.                                                                   - Як собі хочете, а такий родовий відмінок іменників чоловічого роду, мабуть, найменш чітка частина правопису, майже про кожне друге слово треба довідуватися в словнику.