10. Виявляється, що значно частіші й небезпечніші для мандрівника в пустелі міраж не на небі, а на землі, схожі на ті, які в малих розмірах ми спостерігаємо на наших асфальтованих шляхах.                                                                         

  Перед очима мандрівника в пустелі постають тоді уявні, але дуже переконливі образи калюж, ставків і цілих озер, каміння замінюється на узгір'я, а кущі трави стають лісами; шпилясті нерівності грунту витягуються у високі колони. Зачарований усім цим мандрівник поспішає до берега, а нерівномірні рухи повітря створюють враження хвиль на поверхні примарної води. Коли мандрівник уже от-от наблизиться до берега, озеро зникає, на його місці - сірі плоскі горби. 

 Людина, заворожена маревом, сподіваючись потрапити в оазис, перестає стежити за дорогою, збивається з неї і гине. Недаремно арабське прислів'я говорить: "У пустелі можна помилитися лише один раз".