38. Тепер про олівець. У давнину писали на пергаменті, який був дуже дорогим матеріалом, тому писати на ньому було справою відповідальною. Щоб писати рівно й красиво, олов'яними кружками проводили на пергаменті лінії, а вже потім по них рівненько й акуратно писали. Пізніще

з'явилися олов'яні палички в дерев'яній оправі. В Італії серединки олівців робили також зі сплаву двох частин олова та однієї частини цинку. Олівці набули поширення в Європі. Тоді ж з'явилась і їхня назва в німців -  Bleistift, де  Blei - "олово", stift можна перекласти як обрубок, стержень, штифт.

У нас і в поляків у назві збереглося лише олово - олівець, олувек. І хоч пізніше олов'яні олівці вийшли з ужитку (вони були замінені графітними), назви бляйштіфт - олувек - олівець збереглися.