... Учора й сьогодні всі дивувалися березневому снігу. Щось зима, мабуть, переплутала. Провели ми її давно, а вона чомусь нагадала про себе. І снігом, і колючим вітром. Завтра також буде холодно. Діти, одягайтеся тепліше, бережіть себе від простудних захворювань.
    Я оце подумала написати вам про те, чому в давнину перший весняний місяць називали "березоль". А вам цікаво? Отож-бо!
 

 Виникла ця назва з двох кореневих слів - "береза" і "зола". Саме під цю пору селяни вирубували в лісах березові гаї. На звільнених площах сіяли зерно. Зрубані дерева спалювали, щоб отримати золу, тобто попіл. З нього виготовляли скло. Промисел цей називався гутництвом, а заводи - гутами. Рештки від цієї сировини йшли на удобрення полів. Переважно це було вугілля і неякісний попіл. Таку суміш називали браками. А чим зараз удобрюють грунти? Міндобривами. А ще?

   Крім того, з березової кори виготовляли дуже цінний  продукт - дьоготь. Навіть Богдан Хмельницький спеціальним універсалом зобовязував окремі села "гнати для війська дьоготь". Ним лікували деякі хвороби воїнам, змащували шкіряне взуття і гужовий транспорт. Сучасна промисловість випускає мило "Дігтярне", яким миють волосся для густоти та проти випадіння.

 Згодом "березоль" замінили на березень, тобто "зелене дерево".