26.   Історія суфікса –ич, –ович довга й не така вже проста. Спочатку, у давньоруській мові він свідчив, що слово з цим суфіксом – назва молодої тварини (соколич, левич, голубич). У XVI ст. активізуються інші суфікси для цієї є ролі (у російській мові – мышонок, котенок, в українській – мишеня, кошеня), які витіснили слова зі старим суфіксом –ич.

В XI-XII ст. цей давній суфікс ще вживається для називання князівських дітей: у літописах зустрічаємо Василько Ростиславич, Ігор Ярославич. Але це не були наші по батькові, це скоріше були слова того ж ряду, що попович, царевич, цісаревич, тобто «син такого-то» (часто ці слова ставилися перед іменем, а не після, як це робиться тепер). І тільки значно пізніше слова цього типу творення стали тим, чим вони є тепер, - назвами по батькові.