Чому старі люди кажуть:
"Їм царство небесне, а нам ще прожить..."
Непомітно спливли великодневі свята. Але люди не поспішали розлучатися з обрядовими виробами, передовсім писанками й крашанками. У кожній родині зберігався недоторканий запас розфарбованих яєць. Їх неодмінно тримали до наступної неділі, яку в народі називають Провідною, або Проводи .
Кілька разів на рік наші пращури
Отже, перша після Великодня неділя, а відтак і увесь тиждень. У церковному календарі називається Томиною (Фоминою); у народі ж вона відома як Провідна. Щоправда, у давніх літописних пам'ятках Томина неділя мала ще одну назву - Радуниця (Радунець, Радовниця).
Нині ці давні терміни вийшли з ужитку. Залишилися лише такі: "на могилки", "гробки", "поминки", де-не-де - "батьківський Великдень". Але найпохіднішою є назва Проводи. Хочеться вірити в те, що новий час не зітре цей останній острівець нашої духовності - пам'яті роду й родоводу, хоч, як ми бачимо, є непоодинокі випадки, коли діти-онуки позабували дорогу до своїх кревних, і їхні могилки позаростали бур'янами та байдужістю. За цієї невеселої нагоди згадується традиційне: піднявши символічний келишок над прибраною могилкою свого кревного, люди говорили: "Їм царство небесне, а нам дай, Боже, ще прожить!"
"Їм царство небесне, а нам ще прожить..."
Кілька разів на рік наші пращури
пошановували членів свого роду - "тих, хто навічно одійшов на небеса". Такі ушанівки припадали на Зелені свята, Спаса, Святвечір та Чистий четвер. У народі вони відомі насамперед як "вечеря для дідів". Проте найурочистіше їх вшановували на Проводи. Уважали, що від четверга й до Провідної неділі покійники перевідують своїх близьких і далеких родичів. Особливо активізуються духи-душі з настанням сутінків і до третіх півнів. Удосвіта на великдень вони разом із членами родини розговляються, а на Проводи їх треба відряджати "до вирію та на охорону нив і врожаю"; лише "неприкаяні" - ті, що повмирали неприродною смертю або нехрещені, відправлялися в скелі, ліси та води.
Отже, перша після Великодня неділя, а відтак і увесь тиждень. У церковному календарі називається Томиною (Фоминою); у народі ж вона відома як Провідна. Щоправда, у давніх літописних пам'ятках Томина неділя мала ще одну назву - Радуниця (Радунець, Радовниця).
Нині ці давні терміни вийшли з ужитку. Залишилися лише такі: "на могилки", "гробки", "поминки", де-не-де - "батьківський Великдень". Але найпохіднішою є назва Проводи. Хочеться вірити в те, що новий час не зітре цей останній острівець нашої духовності - пам'яті роду й родоводу, хоч, як ми бачимо, є непоодинокі випадки, коли діти-онуки позабували дорогу до своїх кревних, і їхні могилки позаростали бур'янами та байдужістю. За цієї невеселої нагоди згадується традиційне: піднявши символічний келишок над прибраною могилкою свого кревного, люди говорили: "Їм царство небесне, а нам дай, Боже, ще прожить!"
Комментариев нет:
Отправить комментарий