8. Барометр - прилад для вимірювання атмосферного тиску (з грецького баро - тиск) - стає буриметром, бо може показувати бурю. 

7. Вентилятор, що походить від латинського дієслова ventilo і буквально означає "дму", перетворюється на вертилятор - від вертіти. 

6. Слово колька (від колоти) вживають нерідко замість латинського коліка - різкий біль у шлунку, у кишечнику. 

5. Часом слово, що виникло в такий спосіб, стає другою, народною назвою. Так французьке з походження слово коклюш, що означає дитячу хворобу, при якій буває сильний кашель, перетворилося на кашлюк. І це слово вважається другою назвою хвороби, фіксованої словниками. 

4. Узагалі причин неправильного слововживання багато. Одна з них - переосмислення незрозумілих , нових для певної людини слів у народно-розмовній мові. Це явище в мовознавстві має назву народної етимології. Той, хто говорить, зближує іншомовне слово з уже відомим.                                               

Поширене в нас слово бульвар запозичене було французькою мовою з голландської, де воно означає "кріпосний вал". Це широка алея на міській вулиці, звичайно посередині її. Оскільки тут прогулюються, відпочивають на лавочках, то деякі люди почали вбачати зв'язок цього слова з дієсловом гуляти і, не засвоївши правильного звучання, замість бульвар кажуть гульвар.  

3. В.І. Ленін дбав про те, щоб кожне слово, з яким партія звертається до робітників і селян, було їм зрозуміле, доходило до свідомості. Звичайно, у царській Росії бідній людині освіта була не доступна. І тому в перші роки Радянської влади по всій країні почали працювати тисячі гуртків для ліквідації неписьменності, докорінно перебудовано роботу середньої і вищої школи. За шість десятиліть культурно-освітній рівень народів Радянського  Союзу зріс надзвичайно.

І все-таки в певних стилях мови вживати іншомовні слова треба обмежено, обережно, щоб, наприклад, розмовна мова або виступ на зборах не нагадували наукової доповіді, зрозумілої тільки фахівцям певної галузі знань.    

2. "Признаюсь, - пише В. І. Ленін, - що коли мене вживання іншомовних слів без потреби озлобляє (бо це утруднює наш вплив на масу), то деякі помилки тих, хто пише в газетах, зовсім уже можуть вивести із себе. Наприклад, уживають слово "будировать" в розумінні "возбуждать", "тормошить", "будить". Але французьке слово "bouder" (будЕ) означає "сердиться", "дуться". Тому "будировать" означає насправді "сердиться", "дуться". Переймати французько-нижегородський слововжиток - значить переймати найгірше від найгірших представників російського поміщицького класу, який по-французькому вчився, але, по-перше, не довчився, а по-друге, калічив російську мову. Чи не оголосити війну каліченню російської мови?" 

Тема "В усьому світі. Узяти всю суму знань"                                    1. У кожній європейській мові багато слів, запозичених з інших мов. Чимало їх і в нас. В основному це - терміни, пов'язані з наукою, мистецтвом, літературою. Та не завжди вживання іншомовних слів є необхідним і доречним. У замітці "Про очищення російської мови" В. І. Ленін свого часу писав: "Російську мову ми псуємо. Іншомовні слова вживаємо без потреби. Вживаємо їх неправильно. Навіщо говорити "дефекты", коли можна сказати "недочёты" або "недостатки", або "проблемы"?" Володимир Ілліч несхвально говорить про тих, хто, не розуміючи точного значення іншомовних слів, уживає їх неправильно. 

34. А ще є багато жартівливих псевдонімів. Наприклад, у 1943-1944 роках, під час Великої Вітчизняної війни, у журналі "Перець" виступав автор, у якого були дуже смішні псевдоніми: Фріц Дайбогногенсон, фельдшер геодрапічних наук; Зоотехнік історичних наук Фріц Мазня-Арійчук та інші.                                       - Це, справді, придумано дотепно.                                                       - Ну, на сьогодні досить, повертаймося додому.                                 - Ходімо, - прискорив ходу Костя.  

33. - А коли спитати тебе, хто такий Євген Скурко, знаєш? Отож, а хто такий Максим Танк?                               - Відомий білоруський поет.                                                               - Правильно, тільки річ у тім, що йдеться тут про одну людину: Максим Танк - псевдонім Євгена Сурка.                                               Сучасний азербайджанський поет Самед Вакілов узяв собі псевдонім Вургун, що означає "закоханий".

Ім'я Саломея Бачинскайте-Бучене ні про що українському читачеві не говорить, а Саломею Неріс - видатну литовську поетесу - знають усі. Неріс - литовська назва річки Вілії, правої притоки Німану.

  

32. Узагалі про псевдоніми говорити можна десять годин підряд, а всього не скажеш. Багато цікавого є. Ось, наприклад, білоруський драматург-сатирик має псевдонім Кіндрат Крапива. Відразу можна догадатися про напрям його творчості - адже кропива жалить, кусає. Таке символічне прізвище вибрав собі Кіндрат Кіндратович Атрахович.   

31. А бувало так, що твори підписували окремими літерами, зірочками, позначками й навіть цифрами. Один із підписів О. С. Пушкіна складався з трьох чисел: 1...16-14, де під 1 зашифрована літера А, під 16 - П (в тодішньому російському алфавіті було дві літери на позначення звука и - и та і), під 14 - літера Н, а разом виходило: А...П-н, тобто Александр Пушкин. У Г. Ф. Квітки-Основ'яненка серед інших букв був і такий підпис: "........; в Івана Франка - "***", "+ -" і подібні.  

30. - Ще й нерідко. Ось, наприклад, визначні радянські художники-карикатуристи Купріянов, Крилов, Микола (російською мовою - Николай) Соколов виставляють  свої праці під псевдонімом Кукринікси (Ку - Купріянов, кри - Крилов, нікс - Ніколай Соколов), а в минулому столітті в петербурзькому журналі "Современник", у додатку до нього, що мав назву "Литературный ералаш", з'явилися сатирико-пародійні твори за підписом Козьма Прутков, під цим колективним псевдонімом виступали Олексій Костянтинович Толстой і брати Жемчужникови. 

29. Рідні два брати-актори І. К. Тобілевича теж мали псевдоніми: Микола - Садовський, а Панас - Саксаганський (за назвою річки Саксагань). А видатна українська актриса Марія Костянтинівна Адасовська ввійшла в історію нашої культури як Заньковецька. Сценічне ім'я її прозоре - вона народилася в селі Заньках на Чернігівщині.                - А буває, що під одним псевдонімом виступає кілька людей?   

28. - Ще забули, - сказав Костя, - Карпенко-Карий - Іван Карпович Тобілевич, драматург і актор. Ну, правду кажучи, звідки в нього такий псевдонім, і зрозуміло: батько Карпо, син - Карпенко, а от Карий чому - не знаю. Може, у нього були карі очі?                                                                                                - Здається, я десь читав, - повільно, ніби пригадуючи щось, промовив Ігор Петрович, - що другу частину його псевдоніма пов'язують з прізвищем літературного героя - одного з персонажів п'єси Т. Г. Шевченка "Назар Стодоля" - Гната Карого.

   

27. У Павла Грабовського були псевдоніми Харька Воля, Панас Гайда, Павло Журба, Українець і ще кілька.                                       

Архип Тесленко часом під своїми творами ставив підпис Селянин.      Михайло Старицький серед багатьох псевдонімів мав і жартівливий - Старий Чортяка. Між іншим, у назвиськах такого типу всі повнозначні слова пишуться з великої літери. 

            

26. Чимало різноманітних псевдонімів мав Іван Франко (близько 100): Мирон, Іван Живий, Джеджалик, жіночий , уже згаданий нами сьогодні, - Paula Z.; були й запозичені з літературних творів інших письменників - Хома Брут, з повісті Миколи Васильовича "Вій", жартівливі - Віршороб Голопупенко та інші.  

25. А щодо інших дожовтневих письменників, то, виступаючи в основному під своїм прізвищем, час від часу вони використовували псевдоніми. Навіть Тарас Григорович Шевченко інколи користувався псевдонімом. Ти ж знаєш, Костю, що протягом десяти років перебування на засланні поет не мав права друкуватися, йому було самим царем суворо заборонено писати й малювати. І коли всупереч наказу він написав ряд повістей російською мовою й надіслав їх друзям у Москву й Петербург, редакція журналу "Отечественные записки" утрималася від опублікування, хоч вони були підписані не справжнім ім'ям поета, а псевдонімом - К. (очевидно, кобзар) Дармограй. Лише через два десятиліття після смерті Т. Г. Шевченка ці повісті були надруковані. 

24. - По-перше, ти пропустив Івана Семеновича Левицького, автора "Кайдашевої сім'ї", "Миколи Джері", "Бурлачки" та інших творів, який виступав у літературі під псевдонімом І. Нечуй-Левицький; по-друге, Григорія Федоровича Квітку, який жив в Основі (біля Харкова) і писав під псевдонімами Г. Ф. Квітка-Основ'яненко,

Грицько Основ'яненко та іншими; по-третє, Івана Юрійовича Семенюка, відомого в українській літературі як Марко Черемшина.