5. Виникає питання: а як же знати, на чому хотів наголосити автор книжки? Це важливо не тільки тоді, коли читаєш для когось уголос, а й коли пробігаєш очима текст мовчки. Тут усе визначає контекст - те, що було сказано перед нашим реченням (інколи багато важить і те, що говориться далі). Контекст з'ясовує ситуацію, і нам стає ясно, де слід робити логічний наголос і як бути з дефісом.   

4. Якби це речення було з диктанту, ніяких труднощів не виникало б, оскільки людина, говорячи або читаючи, крім того, що наголошує кожне слово, вимовляючи його, за допомогою інтонації виділяє слово, на яке падає логічний наголос. Цим уточнюється думка, що її виражає речення.                                                                    У нашому прикладі виділяють інтонацією дієслово, коли за змістом важливо підкреслити, що дія відбулася (таки приніс), і логічний наголос ставлять на займеннику, якщо треба підкреслити особу виконавця (він-таки). 

3. Правда, у реченні часом нелегко буває визначити, з яким саме словом пов'язана частка таки. Припустимо, перед нами речення: "Він таки приніс книжку". Чи правильно воно написане? Відразу сказати не можна. Чому? Безперечно, не треба ставити дефіса після слова таки, бо воно стоїть перед словом приніс. Але невідомо, чи слово таки стосується дієслова, чи займенника він. Усе залежить від того, що саме хочуть наголосити в реченні. Якщо перед цим ішлося про те, п р и н е с е  хтось книжку чи ні, то таки стосується дієслова; коли ж мають намір підкреслити, що саме ця о с о б а, а не інша, принесла книжку, то частка таки стосується займенника. І оскільки вона стоїть після нього, між ними ставиться дефіс.    

2. А от у реченні "Таки розважав нас культпрацівник у будинку відпочинку" після таки дефіса ставити не треба, бо це слово стоїть перед тим, якого стосується. А ще дефіс не ставиться, коли таки хоч і стоїть після того слова, якого стосується, але не безпосередньо, а коли між ними є частки ж, же. Наприклад, все-таки пишеться через дефіс, а все ж таки - окремо, бо перед таки стоїть частка ж. 

Тема "Зі зміною місць... дещо і змінюється"    1. І знов про дефіс. Відомо, що частки бо, но, то, от пишуться завжди через дефіс. А от уже щодо частки таки цього сказати не можна: вона то виступає з дефісом, то відкидає його. Якщо таки стоїть після слова, з яким граматично й логічно пов'язане, дефіс ставиться.                                                                                               Прощай, убогий Кос-Арале,                                                                                                                       Нудьгу заклятую мою                                                                                                                                 Ти розважав-таки два літа, - читаємо в Т. Г. Шевченка. Розважав-таки пишеться через дефіс.

  

5. Очевидно, дівчинку збили з пантелику слова Земфіри, яка, представляючи своєму батькові Алеко, сказала: "Он хочет быть, как мы, цыганом".                                                    Але тут ідеться не про національність, а про циганське вільне життя, як  воно уявлялося пушкінському героєві.                                                                                  Отже, хоч ми і розуміємо, що йдеться про циганське життя і формально з погляду граматики конструкція "піти в цигани" можлива, але практично її не вживають.

4. Тепер повернемося до дівчини. Ми помітили, що в її словах це все правильно. Сказати "піти в цигани" не можна. Яка різниця між "піти в шахтарі" і "піти в цигани"? Шахтар, матрос, сталевар - це назви професій, категорія соціальна; шахтарем, матросом, сталеваром може стати будь-яка людина, якщо вона має фізичну силу й певні знання, а стати іншої національності не можна.