2. З Індії та Ірану народні казки приходили до арабів; арабські анродні співці та казкарі у IX -X ст., переказуючи їх, доповнювали своїми фантастичними казками, оповіданнями про життя велетня міста Багдада, про пригоди Сіндбада-морехода та інші дива.                 З арабського Сходу казки мандрують у Єгипет, де до них додаються місцеві оповіді про дотепних хитрунів, сатиричні оповідання, короткі фантистичні казки.                             

        На цей час - XIV-XV ст. - казки остаточно відшліфовуються (їх уже більше трьохсот), визначається їх загальне спрямування: у них позитивні герої - чесні, талановиті, відважні бідняки; негативні - лицемірне духовенство, несправедливі правителі, продажні судді, скупі й зажерливі купці.