11. У Росію за часів царювання Петра I ринули потоки іншомовних слів: цар "прорубав вікно в Європу". Він прагнув усе найкраще, що було в Європі, перейняти й застосувати в Росії. З новими предметами прийшли й нові слова - у промисловість, науку, побут. Це був кінець сімнадцятого й початок вісімнадцятого століття. 

 

10. Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрували й нині мандрують слова. Адже всі народи в усі часи навчалися один в одного. Навчаються й сьогодні. Стародавні греки їздили по науку в Єгипет, бо в єгипетських книгах було заховано багато скарбів людської мудрості, назбираних попередніми поколіннями єгиптян і ще давніших народів. Пізніше греки самі стали вчителями для римлян. Римляни, у свою чергу, стали вчителями для своїх сусідів. Серед сусідів цих були германці, від яких знання поширювалися по всій Європі. 

 

 

 

9. Скільки мов на землі? Вважають, що приблизно п'ять тисяч. Ними розмовляє далеко не однакова кількість людей: китайською мовою, наприклад, говорить понад один мільярд людей, російською мовою - 260 мільйонів. Українською мовою розмовляє приблизно 65 мільйонів чоловік. Наша мова належить до високорозвинених мов світу. Багато зробили для вдосконалення нашої мови визначні представники народу - письменники, учені, видавці книг, газет і журналів, освічені люди різних часів. Особливо почесне місце належить Тарасові Григоровичу Шевченку, який обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінне каміння - мову простого, пригнобленого тоді народу України. Доклали своїх рук і свого розуму пізніші покоління українських письменників, учених, журналістів; допомагали їм у цьому представники російського, білоруського, польського та інших народів. Багато нових слів ми запозичили у своїх близьких і далеких сусідів. 

  

   

 8. Наше слов'янське письмо - знайомі й звичайні літери абетки - пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас. Поклав початок цьому один дуже давній і беручкий народ - фінікійці, які жили за 30 століть до нас. Їхнє письмо запозичили й удосконалили стародавні греки. Слов'янська азбука була зроблена за зразком грецької. До 24 грецьких літер було додано ще 19 літер. На наші українські землі ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь цей час вона змінювалася й удосконалювалася, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні й користуємося. Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали своїх зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли писати й читати. 

  

 

 

 

7. А далі сталася подія величезної ваги: люди винайшли письмо. Уявіть собі школу, у якій немає зошитів, книжок, щоденників, класної дошки - нічого. Як ви думаєте: чи легко було вчитися в такій школі? Дуже важко. Учням доводилося зі слів учителя все завчати напам'ять. Ви знаєте самі, як важко одразу запам'ятати вірш. А тодішні учні завчали не легкі вірші, а складені як вірш важкі правила, довгі рецепти, способи обробітку дерева й каменю, лікування різних хвороб та багато іншого. Тому винахід письма полегшив навчання, відкрив дорогу розвиткові багатьох наук і мистецтв. 

 

6. Не одразу мови різних народів стали такими, якими вони є сьогодні. Так, наприклад, ми звикли міряти відстань метрами й кілометрами та думаємо, що так було завжди. А дві тисячі років тому германці, скажімо. не знали інших мір, ніж людські кроки. Вони казали: "Ліс тягнеться на дев'ять днів шляху для доброго пішохода". Згодом відстань міряли вже не ногами людини. а ногами коня: "Звідки до берега моря десять днів верхового шляху". Змінювалися уявлення людей про навколишній світ, змінювалися й слова в мовах різних народів.

5. Мова первісних людей була дуже бідною. Вона складалася з небагатьох слів. Значення кожного такого слова були нечіткі, їх супроводжували рухами, які допомагалаи людям порозумітися. Рухами вказували: "Піди туди!", "Візьми оце!", "Допоможи підняти!" Та минали століття, змінювалися люди, удосконалювалися й мови. 

 

4. Мова допомагала людям порозумітися між собою, допомагала нашим предкам у їхньому важкому житті. Разом, усім великим родом, легше було корчувати ліс, звільняючи місце для посівів, разом приручати, а потім пасти худобу. І якщо раніше кожен сам повинен був додуматися до того, як зробити ту чи іншу роботу, то маючи мову, можна було розповісти молодшим про  все, передати їм свій досвід. І тепер кожному наступному поколінню людей не треба було розпочинати все з самого початку: учитися виготовляти знаряддя праці, довго, а часом і даремно, шукати найпридатнішу землю й найбагатші пасовиська.

 

 

 

3. А хто там боязко визирає з печери? Та то ж первісна людина! Скоцюрбилась від холоду й страху, щільніше натягає на голі плечі якусь шкуру, сторожко оглядається... Такими наші пращури були колись, такими б надовго вони зоставались, якби не зробили геніального відкриття: винайшли мову! 

 

2. А тепер припустимо на хвилинку, що мови нашої - та й інших мов на землі - ще нема. Якою була б земля? Якими були б ми? Навіть уявити важко, яка б це була сумна й похмура картина: немає великих міст, ба, навіть малих сіл, не ходять поїзди, не літають літаки, немає автомобілів, скізь тихо, пусто й сумно. Стіною стоять непрохідні ліси, а в них - хижі звірі, гадюки й сови... 

Тема "НАША  МОВА" 1. Прислухайтеся: з ранку до вечора навколо нас звучить мова. Ось у сусідній кімнаті з кимось розмовляє мама, віддалік чується голос диктора, з вулиці долітають ледь чутні голоси людей. Ми всі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови. Ми чуємо її лише тоді, коли вона звернена до нас безпосередньо. 

 

16. Коли артист заспівав "О, дайте, дайте мені волю", виявилося, що арію князя Ігоря всі раніше не раз чули, але не знали, що в перекладі з італійської арія - це "пісня".    Загальне захоплення викликав диригент - його чарівна паличка то енергійно підстрибувала вгору, то плавно опускалася вниз, і всі музиканти слухняно виконували її накази - адже диригент походить від латинського слова "спрямовуючий".                              Коли розходилися, вирішили побувати й в інших театрах - драматичному, музичної комедії, або оперети.                                    - А що, оперета - дочка опери? - спитав хтось жартома.               - Майже так: буквально це означає - "невелика опера"; якщо не дочка, то принаймні молодша сестра, - усміхнулася вчителька.  

 

 

15. Словник іншомовних слів нічим мене не порадував - він підтвердив: альт походить від італійського alto, з латинського altus - високий. Як же пояснити таку невідповідність? Тоді я вирішила звернутися до латинського словника, і, уявіть собі, він мені підказав. Виявляється, серед багатьох значень цього слова є й "гучний, дзвінкий" - коли йдеться про голос. Отже, у словнику іншомовних слів зазначено правильно, від якого слова походить назва альт, але не сказано, що від одного з менш поширених значень слова altus - "гучний, дзвінкий". Таке дослідження допомогло зрозуміти й назву найнижчого жіночого голосу - контральто: префікс контр- у музиці означає - октавою нижче, а альт уже відоме слово.  

 

14. - А тепер я розкажу вам, - сказала вчителька, - яке в мене сталося непорозуміння з альтом - низьким дитячим або жіночим голосом. Готуючись до відвідання театру, я передбачала, що в нас може виникнути розмова про голоси співаків, і почала думати над походженням їхніх назв. І раптом переді мною постав парадокс. Альт - низький дитячий або жіночий голос, знаю це точно, але в університеті я вивчала латинь і не менш твердо знаю, що altus - високий. Чому ж низький голос походить від слова, яке означає "високий"? 

 
13. А найвищий жіночий голос - сопрано; по-італійському - "зверх, понад". Йому відповідає високий голос у хлопчиків - дискант, утворений від грецького префікса і латинського іменника cantus - спів. Нижчий від сопрано жіночий голос - меццо-сопрано, тобто буквально "напівверхній". 

 

12. Марія Семенівна розповіла, які в співаків бувають голоси й звідки походять їх назви. Найнижчий чоловічий голос - бас; італійською мовою basso - низький. Трохи вищий за нього, але все-таки теж низький - баритон. Це слово запозичене теж з італійської, але прийшло воно туди з грецької, де буквально означає "низький тон". Високий чоловічий співацький голос - тенор - італійська назва, утворена від латинського дієслова "тримаю, продовжуюся, триваю". 

 

 

11. Після вистави, по дорозі додому, тільки й розмов було, що про оперу, окремі її місця, про виконавців. Спільно з'ясосували, що соліст і соло - італійські слова, але походять від латинського solys - "один". Якщо співають або грають на інструментах двоє, то це вже дует, а бувають ще тріо, квартети, квінтети, секстети, септети, октети. В основі утворення цих слів - латинські числівники від двох до восьми. 

  

10. - От ми йдемо до оперного театру, а що воно таке - опера - по-грецькому?                     - Це слово італійське, а його предок - латинське opera, що означало "праця", "твір", а близьке йому походженням операція виникло на основі латинського, що його можна перекласти як "дія, діяння"; оперативний - діяльний.   

9. - Між іншим, - на якусь мить Марія Семенівна зробила паузу, наче щось обдумуючи, - між іншим, тепер ясно, чому по-різному розуміють значення поширеного в нас імені Прохор. В одних джерелах його тлумачать, як "той, що веде перед у хорі, заспівувач", в інших - "той, що танцює попереду".   

 
8. - Можна мені спитати? - озвалася Оля. - Незрозуміло, чому орхестра - місце для хору, а не для оркестру. Адже ці слова вимовляються майже однаково. В усякому разі - дуже близькі звучанням.                                                                            - Чому саме так, - сказати тобі не можу, - відповіла вчителька, - але цікаво, що оркестр походить від спільнокореневого з ним слова, яке означає - що б ви думали? - "танцюю". По-давньогрецькому хорос - хор, а хорея - танець.                                  

- Наче брат і сестра.