14. - Так, - подивилася поверх окулярів медсестра, - але чимало слів потрапило до нас і з інших мов. Ось я тримаю в руках ампулу, - вона показала невеличку скляну посудину з відтягненою вузькою шийкою. - Ампула по-латинському "пляшечка", - пояснила гостя, вправно зрізуючи якимось картонним кружечком тендітну шийку посудини. 

13. Мама хотіла щось додати, проте раптом подзвонили - прийшла медсестра. Швидко помивши руки, вона поклала на столі білу серветку й почала чаклувати над своїми блискучими коробочками, пляшечками, інструментами.                                                                  - Може, мені вийти? - спитав Андрійко, хоч йому кортіло подивитися, як це робиться.                                                                     - Ти нам не заважаєш, - сказала медсестра, - навпаки, можеш навіть допомогти. Будь ласка, акуратно закатай мамі рукав на правій руці.                                                                                                  Хлопчик енергійно взявся виконувати загадане йому, а мама, як і годиться чемній господині, завела з гостею розмову.                          - Ми тут з Андрійком говорили на медичні теми. Якщо розібратися, то в нашій мові досить багато запозичень з латинської мови - більшість медичних термінів.  

12. - Рецептарка сказала мені через дві голини прийти по мікстуру. А це що - настоянка чи мазь?                                                  - Ні, настойка має назву тинктура, та в побуті це слово вживається дуже рідко - здебільшого просто кажуть "настойка чогось там на воді" або "настойка на спирті". Мазь по-латині буде "унгвентум", але так її називають тільки медики. А мікстура латинською мовою означає "суміш", це рідина, суміш певних речовин з водою. За нею закріпилася тільки латинська назва.

  

 11. - То не по-німецькому, а по-латині. Даючи призначення, лікар каже: "Візьми!", латинською моваою - "Recipe" (реципе); скорочено він це записує двома літерами - "Rp". Це вказівка фармацевтові, які речовини, у якій саме кількості треба взяти, як їх приготувати - у таблетках, порошках, облатках, а далі йде інструктаж для хворого. Звичайно, уже не латинською мовою, бо ж мало хто її знає. Адже латинь - мова мертва, нею тисячоліття тому писали свої чудові твори римські поети; зголом, у середньовіччі, вона була мовою науки, тепер у нас її вивчають філологи в університетах, щоб читати в оригіналі стародавніх авторів. Та ще, крім філологів, юристи й медики, бо їм доводиться мати справу з багатьма латинськими виразами й термінами. 

 

10. - О, тепер я все розумію. Рецептар - це той, хто працює в рецептурному відділі. Мене туди послала  тьотя з ручного відділу. У рецептурному забрали записку лікаря й видали ліки.                       

 - Записка лікаря називається рецепт, а працівник, якицй виконує розпорядження лікаря - рецептар.                                         

 - А рецепт у перекладі - записка?                                                        - Ні, це слово по-латині означає "прийняте, взяте". А ти не звернув уваги, що і як там було написане після мого прізвища?       

 - Подивився, та нічого не розібрав, бо німецької мови я ж не знаю.  

9. - Звичайно, нам досить було б однієї назви, та уяви собі, що ліки хоче купити іноземний турист, яких дуже багато буває щороку в нашій країні. Як він знайде аптеку? Отут і стане в пригоді назва, написана латинською мовою. Це давня міжнародна традиція.                                                                           - Мене цікавить ще таке, - озвався Андрійко. - Ти говорила, що тьотя, яка видає ліки, називається фармацевт. А я спершу не знав, як казати на неї. Думав - продавець, та воно якось не пасує.           

 - Ще можна сказати аптекар, рецептор, а фармацевт найвищої кваліфікації називається провізор. Латинською мовою - "передбачливий". 

 

8. - Але де ж тут ліки? Адже аптека походить від слова, що означало комору. 

- На деяких вивісках, що над аптекою, є ще назва "Pharmacie". Корінь цього слова в грецькій мові мав значення "ліки". У нас воно, так би мовити, у "чистому вигляді" не вживається, але утворені від його кореня слова зустрічаються. Це, наприклад, фармакологія - назва науки, що вивчає вплив ліків на організм, фармацевт - працівник, який готує ліки, та інші.

- Для чого ж писати на вивісці слово, якого майже ніхто не може перекласти, коли всі чудово знають, що міститься під вивіскою "Аптека"?  

 7. Мамину розповідь перебив телефонний дзвінок. Медсестра повідомила, що затрималася у хворого й скоро прийде зробити укол.                                              

  - Так от, - вела далі мама. - Слово аптека довго мандрувало, поки прийшло до нас: у XVI столітті російська й українська мови запозичили його з польської, куди воно потрапило через німецьку з латинської. Та, правду кажучи, і сама латинська мова взяла його з грецької. Там слово apotheke означало "склад, комора". Така назва - аптека - й усталилася в нас. 

6. Справді, на вивісці в аптеці мало б бути слово "Ліки"; воно там і є, тільки не по-нашому.                                                                   

- Як це?                                                                                       

- Ось послухай. Чимало назв народи світу запозичили з колись розвинених мов - давньогрецької та латинської. Ми так звикли до цих назв, що не завжди замислюємося над походженням таких, наприклад, слів, як школа, інститут,, університет, консерваторія, поліклініка, театр...

 

Серед запозичених слів багато таких, що стали міжнародними термінами. У кожній мові вони вживаються в трохи зміненій формі - залежно від її граматичних особливостей і законів вимови. 

   

5. Коли Андрійко виклав мамі свої міркування, вона уважно слухала, а потім сказала:                                                                                                   - Ти правильно помітив, синку: найчастіше вивіски прямо називають вироби, які продають у магазині. Правда, бувають і символічні назви, метафоричні, і тоді, звичайно, із самої лише назви важко зрозуміти, що виробляє фабрика або що продають у магазині. Ну, наприклад, назва київського заводу "Більшовик"  або львівської фабрики "Світоч" нічого не говорить про вироби кожного з цих підприємств. А вивіска "Барвінок" прикрашає і магазин квітів, і ательє, у якому шиють одяг.

  

 

  

 

4. - От ідеш по хліб, - міркував хлопчик, - то над магазином така ж вивіска: "Хліб"; ідеш по молоко - написано "Молоко"; а в інших "Фрукти-овочі", "Взуття", "Одяг", "Риба", "М'ясо". А тут би просто написати "Ліки", та й усе.  Чому й навіщо така назва - "Аптека", - не зрозуміло.

 

  

3. "Якась дивна річ оця аптека", - думав Андрійко, вийшовши на вулицю. - І не магазин, і не поліклініка. Ліки продають, як у магазинах усякі товари, але деякі з них готують тут же. А хіба в хлібному магазині печуть хліб або бублики? Звичайно, ні. А потім ще таке: як назвати тьотю в білому, - продавець? Якось не виходить. А від поліклініки що? - у білих халатах ходять, і пахне, як у зубному кабінеті...  Та й сама назва якась дивна: "Аптека".

  
2. Та сьогодні ніколи думати про це: треба швидше повертатися додому - адже мамі потрібна його допомога. Андрійко підійшов до жінки в білому халаті та шапочці й поклав клаптик паперу, на якому були виписані ліки.          

    - Тобі в рецептурний відділ, - показала вона рукою на великий стіл, спереду відгороджений подвійним склом.                                   - Давай свій рецепт, - сказала жінка в такому ж білому вбранні, з червним хрестиком на шапочці, коли хлопчик несміливо наблизився до маленького віконця.                                                   - Таблетки й ампули одержиш зараз, а мікстура буде готова через дві години. 

  

Тема "Послали хлопчика по ліки". 1. В Андрійка захворіла мама. Довелося йому вперше в житті самостійно піти до аптеки, щоб замовити ліки. Там усе було цікаве й незрозуміле, починаючи від безлічі баночок, пляшечок, чудернацьких коробочок і кінчаючи маленькими шухлядками з  латинськими написами. Чесно кажучи, ці таємничі шухлядки завжди найбільше хвилювали Андрійкову уяву - йому здавалося, що за кожною табличкою криється щось дивовижне, незвичайне.

7. Походження і склад слова поліклініка ми вже з'ясували, споріднена йому лікувальна установа - амбулаторія (латинською мовою амбулаторний - той, що робиться на ходу). А різниця між цими закладами полягає в тому, що працівники амбулаторії подають медичну допомогу лише з основних медичних спеціальностей - терапії, хірургії та стоматології, а поліклініка - з багатьох. 

   
6. Прийшовши додому, Оленка вирішила з'ясувати для себе, яка різниця в походженні слів клініка і стаціонар, поліклініка й  амбулаторія і яка між ними відмінність у значенні. Порившись у різних словниках, вона дійшла висновку, що клініка походить від давньогрецького слова, яке означає "лікування, догляд за лежачим хворим" і, у свою чергу, утворилося від слова, що має значення "ложе", "постіль"; стаціонар по-латині - нерухомий. Таким чином, стаціонар - це будь-яка лікарня з постійними ліжками для хворих; клініка - установа, у якій лікування хворих поєднується з науково-дослідною і педагогічною роботою.

  

 

  
5. Їй це не спало на думку тому, що, по-перше, значно більше в мові слів, де елемент полі- означає "багато"; по-друге, незвично, що полі -, утворене від поліс, стоїть на початку слова - ми звикли бачити його в кінці: Севастополь, Овідіополь, Сімферополь.  

4. Уже повертаючись додому, дівчинка подумала: "Тепер мені ясно, що точно означає слово поліклініка: полі - "багато" плюс клініка. Слів з таким елементом чимало в нашій мові: полівітаміни - суміш багатьох вітамінів; поліглот - людина, яка володіє багатьма мовами; поліфонічний - багатозвучний; полісемантичний - багатозначний; політехнічний - той, що пов'язаний з вивченням багатьох різних галузей техніки.                                                                                               

Та треба сказати, що Оленка помилилася: полі- в слові поліклініка справді грецького походження, але в цьому разі означає не те, що вона думала, - не "багато", як у слові полівітаміни і йому подібних. Воно утворене від поліс - місто, тобто поліклініка - лікувальна установа, розташована в місті.  

 3. Далі пішло багато назв на -лог - скорочене грецьке логос - "слово" саме - показує початок слова: невропатолог - невропатології, науки про захворювання нервової системи; офтальмолог - він же окуліст - має справу з очима; стоматолог - від грецького слова стома - "рот", просто зубний лікар. Шкіра по-грецькому - дерма, а медик, що її лікує, - дерматолог. І нарешті те, що Оленці видалося найважчим, - отоларинголог. Виявляється, в основі його лежать грецькі слова, що означають вухо, горло.       

 

   А раніше Оленка ходила до  педіатра, буквально - до "того, хто дітей лікує".     

3. Допоможемо Оленці з'ясувати. Першим у розкладі йде терапевт. Галузь медицини, якій він служить, - терапія, що по-давньогрецькому означає "лікування" й охоплює внутрішні хвороби. Далі - хірург. Назва ця утворилася внаслідок поєднання грецьких слів, що означають "рука" та "дія", тобто це той, що "діє рукою", має справу із захворюваннями, які в основному лікують оперативним втручанням.  

2. Дівчина підійшла до розкладу прийому лікарів. Він чимось нагадував їй розклад прибуття й відходу поїздів, який вона бачила на вокзалі. На величезному стенді було багато прізвищ, але впадали в око виразні написи, наче заголовки в книжках: терапевти, стоматологи, невропатологи...                                                                                 Деякі назви лікарських спеціальностей Оленка чула й раніше, а були й такі, що їх без розгону не прочитаєш. Ось, наприклад, що воно таке: отоларинголог? 

 

Тема "У поліклініці".    1. На уроці Оленка відчула, що нездужає. Під час великої перерви зайшла до медсестри, і та сказала, що треба звернутися до терапевта.                                             Оленці недавно минуло п'ятнадцять, і в поліклініку для дорослих вона прийшла вперше. Новий світлий будинок стрів її теплом просторих коридорів, затишком, чистотою, діловитістю людей у білих халатах. 

8. Панацея грецькою мовою означає "Всецілюща". Вона вважалася богинею-зцілителькою. У сучасній мові слово панацея вживається переносно - як загальна назва - і тому пишеться з малої літери. Так кажуть, здебільшого іронічно, коли людина вважає щось всезціляючими ліками від усякого лиха, універсальним рятівним засобом на всі випадки життя.   

7. Асклепій мав двох синів - Махаона і Подалейрія - і двох дочок - Гігією і Панакію (або Панацею). Його діти, як тепер кажуть, - потомственні лікарі. Сини брали участь у Троянській війні як лікарі. Гігієя вважалася богинею здоров'я, від її імені утворене слово гігієна (від грецького - здоровий). Скульптори зображували Гігією у вигляді молодої жінки, яка годує змію з чаші.   

6. Змія над чашею - емблема медицини, тільки вчені не одностайні в тлумаченні цього символу: деякі з них вважають, що в чаші - їжа для змії, інші - що вона випускає туди свою отруту, яку здавна використовують для приготування цілющих ліків.               

Нерідко поруч з Асклепієм зображували невисокого на зріст юнака в плащі з капюшоном. Це демон одужання Телесфор, той, хто приносить остаточне зцілення, одужання.