Тема "Чи спартакіада - це від "місто Спарта", а олімпіада - від "гора Олімп"? " 1. Не поспішайте з відповіддю. Спочатку подумаємо. Почнемо зі Спарти. Гордістю стародавньої держави Спарти було її військо - його відвага, дисципліна та майстерність. Бути хорошим громадянином - це означало бути сильним і сміливим воїном. Смерть у бою була найвищою честю для воїна. Зазнати поразки й лишитися живим вважалося страшною ганьбою. Розповідають, що одна спартанка, проводжаючи сина в бій, подала йому щит зі словами: "З ним чи на ньому". Це означало: "Або повернися переможцем зі щитом, або вбитим - на щиті" (тоді загиблого воїна виносили з поля бою на його щиті).  

15. Ви, мабуть, знаєте, що настільний теніс має ще назву пінг-понг. Знайома вам і сама гра: маленький целулоїдний м'яч перекидають дерев'яною ракеткою над столом, розділеним невисокою поперечною стінкою. При цьому лунає звук, схожий на "пінг!"- "понг!". Англійці вважають, що маленький м'ячик каже саме так. Тому й гру вони назвали пінг-понг. А ми вже запозичили гру разом з назвою. 

14. Дуже популярна в Англії й інша гра - теніс. Хоч вважається, що теніс - така вже англійська гра, та назва в неї навряд чи англійська. Схоже на те, що в цієї назви предок - француз, а не англієць. Під час гри французи звичайно вигукують: "Тене!" - "Тримайте!", "Ловіть!" Цей вигук начебто і став назвою гри - словом теніс.   

 

13. Коли були відновлені олімпійські ігри, футбол туди не пустили, та все ж він "пробився". У 1908 році футбол увійшов до програми олімпійських ігор. Сьогодні важко уявити життя будь-якого народу планети без футбольних матчів. 

12. І все ж, усупереч усім заборонам і карам, народ продовжував грати у футбол. Кажуть, що навіть видатний політичний діяч Олівер Кромвель - людина мовчазна й похмура - і той у юнацькі роки захоплювався футболом. Народ таки відстояв свою улюблену гру - 1663 року заборону було знято.  

 

11. Дуже скоро для боротьби проти народної гри - футболу - об'єдналися церковники, феодали і купці. Вони здобули перемогу: король Едуард II у 1313 році заборонив гру в межах міста. Пізніше гра була заборонена в межах усього королівства. Були встановлені суворі покарання за порушення цього наказу - аж до смертної кари. 

10. У грі брали участь іноді до ста і більше гравців. Грали звичайно, починаючи з середини дня і до заходу сонця. Спеціально вироблених правил гри не було, була боротьба за м'яч. Буйний натовп гравців у погоні за м'ячем змітав усе на своєму шляху. Сповнені жаху, притискувалися до стін будинків солідні громадяни, ченці і навіть безстрашні рицарі верхи на конях.