5.  

 

4. Називати букви "повними іменами", щоб їх легко було запам'ятовувати, почали не стародавні греки. Першими були фінікійці - беручкі й винахідливі сусіди греків. Перша літера їхньої абетки скидалася на голову бика. От і назвали вони її алеф - "бик". Друга літера нагадувала будиночок. Вони назвали її бет - "дім".                                                                                                        Греки свою абетку запозичили у фінікійців. Узяли вони й назви перших двох літер, хоч і не знали значення слів алеф і бет. Пізніше ці назви трохи змінилися, от і вийшли з алеф - альфа, з  бет - бета, віта.  

 

3. У Стародавній Греції дві перші літери  мали назву альфа і бета. Пізніше греки почали вимовляти другу літеру як в і називати її віта. А ще пізніше альфа і віта, склавшись, дали алфавіт.    У слов'ян колись дві перші літери звалися аз і буки. Звідси -  азбука.                            

2. Абетка - а-бе-тка, а що таке "а", "бе"? Це перші дві літери, саме так ми їх вимовляємо: а, бе, ве, ге... А чому не а, б, в, г? Бо так вимовляти важко, незручно. От спробуйте замість бе, ве, пе, ге, де підряд вимовити: б, в, п, г. д. Кожного разу доводиться повітря набирати в груди, а потім виштовхувати його з себе разом із буквою. Тому люди здавна почали придумувати для букв назви, щоб їх легше було запам'ятовувати й вимовляти.     

Тема "Аз, буки і букви" 1. Із чого починається навчання? Кажуть, що навчання починають "з азів". А що це таке? "Аз" - це назва першої букви абетки - букви "а".                                                Абетка, азбука, алфавіт... Знайомі слова, правда? Означають вони те саме: це літери, поставлені в певному усталеному порядку. А навіщо тоді аж три різні назви, коли це те саме? Але ж назви не однакові, тому треба до них придивитися уважніше.  

 

13. А ще в класі є таблиці. Це теж члени вельми старої і шанованої родини. "Предок" у ній - латинське слова табула - означало "дошка", "список", "таблиця". У нас живуть два члени цієї родини: старенька тітонька таблиця (вона живе в нас уже понад двісті років) і молода її племінниця - табло. Це слово з'явилося в нас порівняно недавно. Ним називають сигнальний щит, на якому можна бачити хід змагань і їх результат.                           Тепер ви знаєте, звідки прийшли предмети, які нас оточують у школі, і які слова і звідкіля ці предмети принесли з собою.   

  

12. У  слова карта теж досить велика родина: карта, картина, хартія і навіть картуз (головний убір). Слово карта є в італійській мові. Означає воно там "папір". Ще раніше, у латинській мові, було слово хартес. Ним називали аркуш паперу. Тепер, знаючи "предка", ми можемо легко встановити "родинні" зв'язки: карти робляться з аркушів паперу, хартія - документ, написаний на папері, картина - це був спочатку "тонкий красивий папір", а вже пізніше - те, що на ньому намальовано. А картуз? Попервах це був паперовий мішечок з порохом чи патронами, а далі - головний убір з бавовняної тканини.