8. Від слова громада було утворене слово громадянин. Так називають людину, коли говорять про те, у якій державі вона постійно живе: "Я - громадянин України". Ще так називають людину, яка вірно служить своїй Батьківщині, приймає всі болі й радощі країни близько до серця: "Поет Андрій Малишко був справжнім громадянином і воїном".     Словом громадянине так само, як і словом товаришу, звертаються до незнайомої людини.  

7. Слово громадянин з'явилося значно пізніше за слово товариш. Походить воно від слова громада, яке є в усіх слов'ян, хоч і не завжди з однаковим значенням. Крім "група людей", це ще "купа", "вогнище". В українській мові цим словом називають групу людей, яких об'єднує одне завдання або спільні інтереси. Є таке прислів'я: "Громада - великий чоловік". А це значить, що, коли в громаді всі однодумці, тоді вони діють як одна людина, але людина-велетень.  

6. У кінці минулого століття в слова товариш з'явилося нове значення. Цим словом почали звертатися до соратників, однодумців у боротьбі за визволення народів царської Росії від гніту й поневолення. Більшовики під час революції та громадянської війни товаришами звали своїх соратників, усіх тих, з ким разом боролися  за встановлення радянської влади.          Найновіше значення слова товариш виникло вже в радянські часи. Це слово ставили перед прізвищем людини: товариш Бойчук. Це також була форма звертання до наших співвітчизників: товаришу, передайте, будь ласка, на квиток.  

 

5. Цікаво, що товаришем - спільником, другом - почали пізніше називати не лише людину. Вірним товаришем для воїна була його зброя. Ось читаємо в Тараса Григоровича:                              Ой вигострю товариша,                                                                                                                             засуну в халяву,                                                                                                                                                  та піду шукати правди                                                                                                                                    і тієї слави.                                              А ще товаришем був вірний кінь козацький, а для селянина - ще й віл: "Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі хазяїнові..." (М. Коцюбинський, "Дорогою ціною").

 

4. Це ми говорили лише про одне слово - товар, забувши про еш. Разом товар еш означало "спільник у торгівлі". З цим значенням воно й було запозичене. Тільки цей "спільник у торгівлі" в ті часи не просто сидів поруч на базарі чи в лавці. Він зазнавав і невдач, і всіляких злигоднів - нападу розбійників, хвороб, загибелі коней, волів чи верблюдів. Такий товар-еш ставав справжнім другом, побратимом. Так у цього слова з'явилось друге значення - "близька людина, однодумець, друг". 

 

3. Слово товариш з'явилося на землях нашої держави пізніше, десь у IV столітті. Про походження цього слова розповідають так. Товариш було колись не одним, а двома словами: товар і іш або еш. Жили ці два слова в якійсь дуже давній тюркській мові. Слово товар означало "караван", "табун", могло означати ще "майно" - усе, чим можна було торгувати.

З цим значенням - "те, чим можна торгувати" - слово товар вживається в нашій мові й сьогодні. Є воно і в російській, і в білоруській мовах. Проте тільки в українській мові слово товар зберегло і своє старовинне значення - "велика рогата худоба". 
 

2. А тепер подивіться уважно на те, у якому порядку стоять у заголовку ці слова. Подивилися? Вони стоять саме в такому порядку, у якому з'явилися одне за одним у нашій мові.                                                     Слово друг дуже давнє. Воно є в мовах усіх слов'ян. Сліди його є і в інших, неслов'янських мовах, а корінь губиться в темряві віків. Від нього утворене було і старовинне слово дружина, яке означало в стародавній Русі збройний загін князя, який разом з ним і воював, і правив князівством.                                                                                     Сьогодні дружиною ми називаємо групу людей, загін, об'єднаний певною метою: піонерська дружина, дружина по охороні порядку.                                                                                   

 Дружиною по-українськи звуть ще одружених жінок їхні чоловіки. Раніше так називали і жінки своїх чоловіків. Тепер це слово в такому значенні вживається рідко. Ось воно у вірші Тараса Шевченка:                                                                                         Коли б мені крила, крила соколині,                                                                                                            Полетіла б я за милим, за дружиною.