15. Тим часом розмова тривала.                                                              - А ось я беру прокип'ячену голку пінцетом, так це вже назва французька, зменшена форма від слова pince - "щипці". Запозичення це давнє - ще з XVIII століття. Вставляю голку в шприц, щоб набрати в нього ліки. Німецький іменник шприц утворений від дієслова spritzen - "бризкати".                                        - Беру в руки ватку, - захопилася медсестра.                                    - Невже й вата, таке звичне слово, - не наше? - здивувався хлопчик.  

14. - Так, - подивилася поверх окулярів медсестра, - але жінки з великим інтересом. "" чимало слів потрапило до нас і з інших мов. Ось я тримаю в руках ампулу, - вона показала невеличку скляну посудину з відтягненою вузькою шийкою. - Ампула по-латинському "пляшечка", - пояснила гостя, вправно зрізуючи якимось картонним кружечком тендітну шийку посудини.                    Андрійко стежив за рухами жінки з великим інтересом. "як це картон ріже скло?" Та коли кружечок опинився на серветці, виявилося, що він не суцільний - у ньому вирізаний сегмент, по краях якого видно було темну смужку. Мабуть, вона й різала скло.

13. Мама хотіла щось додати, проте раптом подзвонили - прийшла медсестра. Швидко помивши руки, вона поклала на столі білу серветку й почала чаклувати над своїми блискучими коробочками, пляшечками, інструментами.                                                                  - Може, мені вийти? - спитав Андрійко, хоч йому кортіло подивитися, як це робиться.                                                                     - Ти нам не заважаєш, - сказала медсестра, - навпаки, можеш навіть допомогти. Будь ласка, акуратно закатай мамі рукав на правій руці.                                                                                                  Хлопчик енергійно взявся виконувати загадане йому, а мама, як і годиться чемній господині, завела з гостею розмову.                          - Ми тут з Андрійком говорили на медичні теми. Якщо розібратися, то в нашій мові досить багато запозичень з латинської мови - більшість медичних термінів.  

12. - Рецептарка сказала мені через дві голини прийти по мікстуру. А це що - настоянка чи мазь?                                                  - Ні, настойка має назву тинктура, та в побуті це слово вживається дуже рідко - здебільшого просто кажуть "настойка чогось там на воді" або "настойка на спирті". Мазь по-латині буде "унгвентум", але так її називають тільки медики. А мікстура латинською мовою означає "суміш", це рідина, суміш певних речовин з водою. За нею закріпилася тільки латинська назва.

  

 11. - То не по-німецькому, а по-латині. Даючи призначення, лікар каже: "Візьми!", латинською моваою - "Recipe" (реципе); скорочено він це записує двома літерами - "Rp". Це вказівка фармацевтові, які речовини, у якій саме кількості треба взяти, як їх приготувати - у таблетках, порошках, облатках, а далі йде інструктаж для хворого. Звичайно, уже не латинською мовою, бо ж мало хто її знає. Адже латинь - мова мертва, нею тисячоліття тому писали свої чудові твори римські поети; зголом, у середньовіччі, вона була мовою науки, тепер у нас її вивчають філологи в університетах, щоб читати в оригіналі стародавніх авторів. Та ще, крім філологів, юристи й медики, бо їм доводиться мати справу з багатьма латинськими виразами й термінами. 

 

10. - О, тепер я все розумію. Рецептар - це той, хто працює в рецептурному відділі. Мене туди послала  тьотя з ручного відділу. У рецептурному забрали записку лікаря й видали ліки.                       

 - Записка лікаря називається рецепт, а працівник, якицй виконує розпорядження лікаря - рецептар.                                         

 - А рецепт у перекладі - записка?                                                        - Ні, це слово по-латині означає "прийняте, взяте". А ти не звернув уваги, що і як там було написане після мого прізвища?       

 - Подивився, та нічого не розібрав, бо німецької мови я ж не знаю.  

9. - Звичайно, нам досить було б однієї назви, та уяви собі, що ліки хоче купити іноземний турист, яких дуже багато буває щороку в нашій країні. Як він знайде аптеку? Отут і стане в пригоді назва, написана латинською мовою. Це давня міжнародна традиція.                                                                           - Мене цікавить ще таке, - озвався Андрійко. - Ти говорила, що тьотя, яка видає ліки, називається фармацевт. А я спершу не знав, як казати на неї. Думав - продавець, та воно якось не пасує.           

 - Ще можна сказати аптекар, рецептор, а фармацевт найвищої кваліфікації називається провізор. Латинською мовою - "передбачливий".