7. Не звертаючи ніякої уваги на репліки однокласників, Костя продовжував:                                                  - Так, я бачив. Два роки тому ми з батьком були в Криму. Поїхали на екскурсію до Севастополя, а біля нього (туди йде тролейбус) - давньогрецьке місто Херсонес, колонія, заснована ще за п'ятсот років до нашої ери. Уже ціле століття ведуть тут розкопки археологи й чимало зробили. Вони відкрили міські стіни з баштами й брамами, рештки будинків, храмів, монетний двір і багато іншого. І ось там бачив я шматочок розкопаного давньогрецького театру: висічені з каменю сходинки - місця для сидіння, амфітеатр, а нижче - так звана орхестра - місце для хору, який завжди супроводжував дію трагедії. 

 

 

6. - Місце перед сценою для музикантів зветься оркестром, або оркестровою ямою. А яма - це вже нижче поверхні. Отже, усе логічно: на землі тільки партер.                                                               - Знаєте, що я вам скажу, - аж почервонів від задоволення Костя, - згадав: я ж на власні очі бачив справжнісінький давньогрецький театр!                                                                            - Ти що, у Греції був?                                                                          - Мабуть, тобі приснилося!                                                                - Чи не придумав він машину, що повертає людину на кілька тисяч років назад? 

5. - Ану, хлопці, пригадайте, де в спорті вживається слово партер? Яка поза спортсмена так називається?                                    - Це положення, коли борець стоїть на колінах і спирається руками на килим.                                                                                         - Тобто, якщо не враховувати килима, то він стоїть на землі. Так? А тепер подумайте, чому місця в театрі називаються партер.   

     - Бо на землі...                                                                                       - Усе на землі.                                                                                       - Ні, сцена на підвищенні, щоб усім видно було.                                  - На землі стососно сцени, нижче її рівня. Але оркестр розташований ще нижче. Чому ж його не назвали партером?                                                                                                                     

 

4. - Ой, хлопці, а в мене сьогодні квиток теж в амфітеатр. Я вже колись сидів на такому місці. Це крісла, що стоять рядами півколом за партером.                                                       - А чому в нас неоднакові місця: у кількох дівчат в амфітеатрі, а в мене й в інших - у партері?                                                                   - Такі були квитки. Між іншим, партер треба наголошувати рна останньому складі. Це слово французьке; буквально перекладається: "на землі".   

 3. З того часу усталилася й театральна термінологія. Хоч би слово театр. По-грецькому буквально воно означало місце для видовищ. Сучасний театр має спеціальне приміщення, а тоді актори грали просто неба. Щоб їх краще видно було, користувалися так званими котурнами - взуттям на дерев'яних товстих підошвах. Воно збільшувало зріст, надавало постаті величності, а ході - урочистості. Глядачі сиділи на місцях, розташованих півколом на схилах пагорбів. Ці ряди називалися амфітеатром, тобто в перекладі - "навколо, з обох боків місця дії".   

 

2. У неділю вранці зібралися біля школи й усі разом пішли до театру. Хоча й було далеченько, вирішили на тролейбус не сідати: погода гарна, та й поговорити можна.                                                     - От цікаво, - сказав Антон, - англійською мовою слово театр пишеться трохи інакше, ніж у нас, а все-таки схоже, і навіть ще не знаючи цього слова, можна догадатися, що воно означає. Чому так, Маріє Семенівно?

- А тому, що майже всі мистецькі назви пов'язані в основному з грецькою мовою або - менше - з латинською. У Давній Греції було багато театрів. Деякі трагедії відомих грецьких драматургів: Софокла, Евріпіда, Есхіла - і досі йдуть на сценах усього світу, зокрема й у нас. 

 

 

Тема "Театрали". 1. Марія Семенівна, класний керівник 7-А, вирішила повести своїх учнів до оперного театру - на "Князя Ігоря". Їй дуже подобався цей твір, особливо половецькі танці, арії Ігоря й Кончака. Вона могла годинами розповідати про Олександра Порфировича Бородіна - відомого хіміка й автора цієї опери, про славетну "Могучу кучку" - творчу групу визначних російських композиторів, до якої він входив.