2. Могутньою державою, яка підкорила собі навіть греків, був Стародавній Рим. Ця держава панувала не лише на півострові, де зараз ми бачимо на карті Італію, а й підкорювала собі сусідні землі, ведучи постійні війни. Проіснувала ця держава шістиь останніх століть до нашої ери та ще три століття нашої ери. Римляни, завойовуючи все нові землі, несли туди і свою мову. Це була латинська мова. З неї вийшли пізніше не лише італійська мова, а й французька, румунська, молдавська. Залишила латинська мова помітний слід і в інших мовах. Є латинські слова і в нашій мові: студент, університет, декан, аудиторія, лекція, конституція, президент, республіка, юрист, рецепт, операція, вакцина тощо.  

 

 

 

Тема "Оглянемось назад - у минуле". 1. Нам зустрічаються назви різних мов, з яких українська мова протягом усього її  існування запозичала слова. Почнемо від найстаріших.                                                                                     Коли говорять: "Це слово прийшло до нас з грецької мови", то мають на увазі не ту мову, якою розмовляють греки - наші сучасники, а ту, якою розмовляли й писали в Стародавній Греції.                                                                                                Розквіт цієї держави припадає на останні шість століть перед нашою ерою (наша ера налічує 1989 років). Виходить, що між нами й стародавніми греками - дві з половиною тисячі років. "Це було так давно! - скажете ви. - Невже люди пам'ятають ще й досі про тих греків?" Так, пам'ятають, бо ті греки були людьми надзвичайними: вони залишили нам усім прекрасні поетичні твори - "Іліаду" та "Одіссею", чудові статуї, рештки величних споруд, наукові твори. Усе це було неперевершеним зразком для наступних поколінь і цінується усіма народами нашої планети. Тому не лише в українській мові, а й у багатьох мовах світу є грецькі слова.

 

  
14. Отак і з мовою. Постає вона перед нами в усій своїй красі й принадності в піснях і віршах, казках і оповіданнях майстрів. А от коли доводиться самому щось переказати або розповісти,, то інколи виходить дещо схоже на оту невправну гру на роялі - звуки є, а мелодії немає. Щоб вільно, невимушено, красиво розмовляти, треба вчитися. Учитися довго й наполегливо: вивчати правила, бо це закони мови, завчати нові слова й цілі речення (наприклад, прислів'я та приказки), бо це збагачує вашу мову, завчати вірші, бо це розвиває пам'ять. І тоді, послухавши вас, хтось скаже: "Як прекрасно звучить українська мова! Недарма її порівнюють зі співучою італійською мовою!" (А чи завжди нагадує співучу мову ваша відповідь на уроках? чи під час спілкування?)...   

  

                                                        Не шкодуйте часу й зусиль для вивчення мови. Мова - наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Так нам заповідав наш великий поет:                                            ...Учітесь, читайте,                                                                                І чужому научайтесь,                                               

Й свого не цурайтесь (Т. Шевченко). 

13. Проте наша мова, як і кожна, легко, без зусиль сама до рук не дається.                                                                                                  Ви бачили, мабуть, великий концертний рояль - красивий, блискучий, що сяє клавішами й золотими літерами. Ось до нього підходить хтось із вас, боязко доторкається до клавіші. Лунає глибокий, м'який звук. Як хочеться, щоб це був не окремий звук, а мелодія, хочеться заграти щось красиве, але... Якщо ви не вчилися грати - нічого у вас не вийде. Треба довго вчитися, наполегливо тренуватися, щоб з-під пальців легко й плавно полилася мелодія. 

 12. В українську мову чужомовні слова приходили зі сходу і з заходу, збагачуючи її. Сьогодні ми із вдячністю згадуємо наших незнаних, але таких розумних і допитливих предків, які в пошуках знань поповнювали запас слів рідної мови.                                       Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову - багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень та оповідань.                                                

 

11. У Росію за часів царювання Петра I ринули потоки іншомовних слів: цар "прорубав вікно в Європу". Він прагнув усе найкраще, що було в Європі, перейняти й застосувати в Росії. З новими предметами прийшли й нові слова - у промисловість, науку, побут. Це був кінець сімнадцятого й початок вісімнадцятого століття. 

 

10. Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрували й нині мандрують слова. Адже всі народи в усі часи навчалися один в одного. Навчаються й сьогодні. Стародавні греки їздили по науку в Єгипет, бо в єгипетських книгах було заховано багато скарбів людської мудрості, назбираних попередніми поколіннями єгиптян і ще давніших народів. Пізніше греки самі стали вчителями для римлян. Римляни, у свою чергу, стали вчителями для своїх сусідів. Серед сусідів цих були германці, від яких знання поширювалися по всій Європі.