9. - Звичайно, нам досить було б однієї назви, та уяви собі, що ліки хоче купити іноземний турист, яких дуже багато буває щороку в нашій країні. Як він знайде аптеку? Отут і стане в пригоді назва, написана латинською мовою. Це давня міжнародна традиція.                                                                           - Мене цікавить ще таке, - озвався Андрійко. - Ти говорила, що тьотя, яка видає ліки, називається фармацевт. А я спершу не знав, як казати на неї. Думав - продавець, та воно якось не пасує.            - Ще можна сказати аптекар, рецептор, а фармацевт найвищої кваліфікації називається провізор. Латинською мовою - "передбачливий". 

 

8. - Але де ж тут ліки? Адже аптека походить від слова, що означало комору. 

- На деяких вивісках, що над аптекою, є ще назва "Pharmacie". Корінь цього слова в грецькій мові мав значення "ліки". У нас воно, так би мовити, у "чистому вигляді" не вживається, але утворені від його кореня слова зустрічаються. Це, наприклад, фармакологія - назва науки, що вивчає вплив ліків на організм, фармацевт - працівник, який готує ліки, та інші.

- Для чого ж писати на вивісці слово, якого майже ніхто не може перекласти, коли всі чудово знають, що міститься під вивіскою "Аптека"?  

 7. Мамину розповідь перебив телефонний дзвінок. Медсестра повідомила, що затрималася у хворого й скоро прийде зробити укол.                                              

  - Так от, - вела далі мама. - Слово аптека довго мандрувало, поки прийшло до нас: у XVI столітті російська й українська мови запозичили його з польської, куди воно потрапило через німецьку з латинської. Та, правду кажучи, і сама латинська мова взяла його з грецької. Там слово apotheke означало "склад, комора". Така назва - аптека - й усталилася в нас. 

6. Справді, на вивісці в аптеці мало б бути слово "Ліки"; воно там і є, тільки не по-нашому.                                                                   

- Як це?                                                                                       

- Ось послухай. Чимало назв народи світу запозичили з колись розвинених мов - давньогрецької та латинської. Ми так звикли до цих назв, що не завжди замислюємося над походженням таких, наприклад, слів, як школа, інститут,, університет, консерваторія, поліклініка, театр...

 

Серед запозичених слів багато таких, що стали міжнародними термінами. У кожній мові вони вживаються в трохи зміненій формі - залежно від її граматичних особливостей і законів вимови. 

   

5. Коли Андрійко виклав мамі свої міркування, вона уважно слухала, а потім сказала:                                                                                                   - Ти правильно помітив, синку: найчастіше вивіски прямо називають вироби, які продають у магазині. Правда, бувають і символічні назви, метафоричні, і тоді, звичайно, із самої лише назви важко зрозуміти, що виробляє фабрика або що продають у магазині. Ну, наприклад, назва київського заводу "Більшовик"  або львівської фабрики "Світоч" нічого не говорить про вироби кожного з цих підприємств. А вивіска "Барвінок" прикрашає і магазин квітів, і ательє, у якому шиють одяг.

  

 

  

 

4. - От ідеш по хліб, - міркував хлопчик, - то над магазином така ж вивіска: "Хліб"; ідеш по молоко - написано "Молоко"; а в інших "Фрукти-овочі", "Взуття", "Одяг", "Риба", "М'ясо". А тут би просто написати "Ліки", та й усе.  Чому й навіщо така назва - "Аптека", - не зрозуміло.

 

  

3. "Якась дивна річ оця аптека", - думав Андрійко, вийшовши на вулицю. - І не магазин, і не поліклініка. Ліки продають, як у магазинах усякі товари, але деякі з них готують тут же. А хіба в хлібному магазині печуть хліб або бублики? Звичайно, ні. А потім ще таке: як назвати тьотю в білому, - продавець? Якось не виходить. А від поліклініки що? - у білих халатах ходять, і пахне, як у зубному кабінеті...  Та й сама назва якась дивна: "Аптека".