8. Наше слов'янське письмо - знайомі й звичайні літери абетки - пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас. Поклав початок цьому один дуже давній і беручкий народ - фінікійці, які жили за 30 століть до нас. Їхнє письмо запозичили й удосконалили стародавні греки. Слов'янська азбука була зроблена за зразком грецької. До 24 грецьких літер було додано ще 19 літер. На наші українські землі ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь цей час вона змінювалася й удосконалювалася, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні й користуємося. Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали своїх зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли писати й читати. 

  

 

 

 

7. А далі сталася подія величезної ваги: люди винайшли письмо. Уявіть собі школу, у якій немає зошитів, книжок, щоденників, класної дошки - нічого. Як ви думаєте: чи легко було вчитися в такій школі? Дуже важко. Учням доводилося зі слів учителя все завчати напам'ять. Ви знаєте самі, як важко одразу запам'ятати вірш. А тодішні учні завчали не легкі вірші, а складені як вірш важкі правила, довгі рецепти, способи обробітку дерева й каменю, лікування різних хвороб та багато іншого. Тому винахід письма полегшив навчання, відкрив дорогу розвиткові багатьох наук і мистецтв. 

 

6. Не одразу мови різних народів стали такими, якими вони є сьогодні. Так, наприклад, ми звикли міряти відстань метрами й кілометрами та думаємо, що так було завжди. А дві тисячі років тому германці, скажімо. не знали інших мір, ніж людські кроки. Вони казали: "Ліс тягнеться на дев'ять днів шляху для доброго пішохода". Згодом відстань міряли вже не ногами людини. а ногами коня: "Звідки до берега моря десять днів верхового шляху". Змінювалися уявлення людей про навколишній світ, змінювалися й слова в мовах різних народів.

5. Мова первісних людей була дуже бідною. Вона складалася з небагатьох слів. Значення кожного такого слова були нечіткі, їх супроводжували рухами, які допомагалаи людям порозумітися. Рухами вказували: "Піди туди!", "Візьми оце!", "Допоможи підняти!" Та минали століття, змінювалися люди, удосконалювалися й мови. 

 

4. Мова допомагала людям порозумітися між собою, допомагала нашим предкам у їхньому важкому житті. Разом, усім великим родом, легше було корчувати ліс, звільняючи місце для посівів, разом приручати, а потім пасти худобу. І якщо раніше кожен сам повинен був додуматися до того, як зробити ту чи іншу роботу, то маючи мову, можна було розповісти молодшим про  все, передати їм свій досвід. І тепер кожному наступному поколінню людей не треба було розпочинати все з самого початку: учитися виготовляти знаряддя праці, довго, а часом і даремно, шукати найпридатнішу землю й найбагатші пасовиська.

 

 

 

3. А хто там боязко визирає з печери? Та то ж первісна людина! Скоцюрбилась від холоду й страху, щільніше натягає на голі плечі якусь шкуру, сторожко оглядається... Такими наші пращури були колись, такими б надовго вони зоставались, якби не зробили геніального відкриття: винайшли мову! 

 

2. А тепер припустимо на хвилинку, що мови нашої - та й інших мов на землі - ще нема. Якою була б земля? Якими були б ми? Навіть уявити важко, яка б це була сумна й похмура картина: немає великих міст, ба, навіть малих сіл, не ходять поїзди, не літають літаки, немає автомобілів, скізь тихо, пусто й сумно. Стіною стоять непрохідні ліси, а в них - хижі звірі, гадюки й сови...