9. Тихою грою мало б бути й доміно, але, на жаль, шуму під час гри в доміно часом буває аж надто багато. Про час появи цієї гри є такі відомості: начебто років триста тому її видумали католицькі ченці. Вони проводили за цією грою весь вільний від молитов час.  

8. Назва "гра дами" була перенесена на нову гру -  шашки (шашки - зменшена форма від слова шахи). Ця гра була спрощенням гри а шахи: з усіх дійових осіб тут залишилися тільки пішаки й дами. Звідси й друга назва гри - дамки.  

7. Арабська назва гри була запозичена в іспанську мову. Звучала ця назва так: анедресатама. Чуєте, у слові є тама, а може, це дама? Цю назву, незрозумілу для іспанців, почали перекладати як  "гру дами", "турнір, змагання рицарів на честь прекрасної дами". А у Франції не лише так зрозуміли цю назву, а й поставили на шахівницю поряд з королем королеву.   

6. Далі шахи через завойовану арабами Іспанію переходять до Франції та Англії. У цей час на шахівниці з'являється королева. Звідки вона тут узялася? 

5. Шахи переможно крокували з країни в країну. У VII столітті вони завоювали Іран. У знатних і багатих родинах Ірану для юнаків брали спеціальних учителів цієї гри. Правителі країни вважали своїм обов'язком добре грати в шахи.  

 

4. Головним завданням гри було поставити шаха-короля в безвихідь, але не вбивати його. Звичаї того часу не дозволяли вбивати шаха навіть у бою. Його можна було ув'язнити в башті, закувати в кайдани, найкраще - у золоті, але позбавити його життя вважалося аж надто великим злочином. Тому під час гри шаха треба було лише "замкнути у в'язницю", а там він "помре" сам. Про це сповіщалося словами еш шах мат - "шах помер". 

 

3. Пізніше в Ірані, де цією грою також дуже захоплювалися, фігури колісниць були замінені човнами (звідси й назва фігури в російській мові - ладья, лодка). Українська назва однієї з фігур  - тура - походить від французького слова тур - "башта", "вежа". Це вже залишки середньовічної "лінії оборони". Поле шахівниці розділялося "ровом", начебто наповненим водою, - згідно із середньовічною наукою оборони. Ще в Індії головна фігура, "король", мала особисту оборону. В Ірані фігуру цього охоронця називали  ферзін - "начальник гвардії".