13.  

12. - Рецептарка сказала мені через дві голини прийти по мікстуру. А це що - настоянка чи мазь?                                                  - Ні, настойка має назву тинктура, та в побуті це слово вживається дуже рідко - здебільшого просто кажуть "настойка чогось там на воді" або "настойка на спирті". Мазь по-латині буде "унгвентум", але так її називають тільки медики. А мікстура латинською мовою означає "суміш", це рідина, суміш певних речовин з водою. За нею закріпилася тільки латинська назва.

  

 11. - То не по-німецькому, а по-латині. Даючи призначення, лікар каже: "Візьми!", латинською моваою - "Recipe" (реципе); скорочено він це записує двома літерами - "Rp". Це вказівка фармацевтові, які речовини, у якій саме кількості треба взяти, як їх приготувати - у таблетках, порошках, облатках, а далі йде інструктаж для хворого. Звичайно, уже не латинською мовою, бо ж мало хто її знає. Адже латинь - мова мертва, нею тисячоліття тому писали свої чудові твори римські поети; зголом, у середньовіччі, вона була мовою науки, тепер у нас її вивчають філологи в університетах, щоб читати в оригіналі стародавніх авторів. Та ще, крім філологів, юристи й медики, бо їм доводиться мати справу з багатьма латинськими виразами й термінами. 

 

10. - О, тепер я все розумію. Рецептар - це той, хто працює в рецептурному відділі. Мене туди послала  тьотя з ручного відділу. У рецептурному забрали записку лікаря й видали ліки.                       

 - Записка лікаря називається рецепт, а працівник, якицй виконує розпорядження лікаря - рецептар.                                         

 - А рецепт у перекладі - записка?                                                        - Ні, це слово по-латині означає "прийняте, взяте". А ти не звернув уваги, що і як там було написане після мого прізвища?       

 - Подивився, та нічого не розібрав, бо німецької мови я ж не знаю.  

9. - Звичайно, нам досить було б однієї назви, та уяви собі, що ліки хоче купити іноземний турист, яких дуже багато буває щороку в нашій країні. Як він знайде аптеку? Отут і стане в пригоді назва, написана латинською мовою. Це давня міжнародна традиція.                                                                           - Мене цікавить ще таке, - озвався Андрійко. - Ти говорила, що тьотя, яка видає ліки, називається фармацевт. А я спершу не знав, як казати на неї. Думав - продавець, та воно якось не пасує.           

 - Ще можна сказати аптекар, рецептор, а фармацевт найвищої кваліфікації називається провізор. Латинською мовою - "передбачливий". 

 

8. - Але де ж тут ліки? Адже аптека походить від слова, що означало комору. 

- На деяких вивісках, що над аптекою, є ще назва "Pharmacie". Корінь цього слова в грецькій мові мав значення "ліки". У нас воно, так би мовити, у "чистому вигляді" не вживається, але утворені від його кореня слова зустрічаються. Це, наприклад, фармакологія - назва науки, що вивчає вплив ліків на організм, фармацевт - працівник, який готує ліки, та інші.

- Для чого ж писати на вивісці слово, якого майже ніхто не може перекласти, коли всі чудово знають, що міститься під вивіскою "Аптека"?  

 7. Мамину розповідь перебив телефонний дзвінок. Медсестра повідомила, що затрималася у хворого й скоро прийде зробити укол.                                              

  - Так от, - вела далі мама. - Слово аптека довго мандрувало, поки прийшло до нас: у XVI столітті російська й українська мови запозичили його з польської, куди воно потрапило через німецьку з латинської. Та, правду кажучи, і сама латинська мова взяла його з грецької. Там слово apotheke означало "склад, комора". Така назва - аптека - й усталилася в нас.