9. Дуже довго ніхто не міг повторити те, що свого часу робили єгиптяни. Таємниця виготовлення папірусу була втрачена. І лише в 1966 році цю таємницю розгадав єгипетський учений Хасан Рагаб (1911-2004). Після довгих і марних пошуків йому вдалося зробити справжній папірус, який нічим не відрізнявся від стародавнього. А головне - він його зробив такими ж знаряддями, які могли бути в руках єгипетських майстрів. 

  

8. Для Єгипту рослина ця була чужнкою: її завезли з тропічної Африки в ще давніші часи. Занесений спочатку в Єгипет, а потім у Палестину, папірус розрісся, величезні зарості його розповзлися не лише на берегах Нілу, а й по берегах інших річок та озер.   Цю рослину єгиптяни назвали папіур, тобто "річковий". Пристосовуючи чуже слово до своєї вимови, спершу греки, а потім римляни зробили з нього папірус.                                                                                                 Виходить, що ми з вами вимовляємо це слово майже так, як його вимовляли єгиптяни. Як же виготовляли з цієї рослини папір? Чи був він схожий на наш сучасний?

 

7. Ми в Єгипті. Сьогодні береги Нілу - це піщана пустеля Сахара. Але в ті віддалені часи, у які ми з вами потрапимо, на берегах Нілу росли ліси. Коли Ніл розливався, земля на його берегах перетворювалася на суцільні болота, там росли комиші, висока тростина. Тільки ця тростина зовсім не схожа на наше, скажімо, татарське зілля.

Ця тростина була дуже висока, вона сягала п'яти метрів, уявляєте? Стебло її завершувалося суцвіттям, схожим на нашу сучасну парасольку. Можете собі уявити, яке це було суцвіття, коли кожна "спиця" цієї "парасольки" сягала 50 сантиметрів завдовжки.  

 

 6. Слово папір прийшло до нас через польську мову з німецької і зустрічається в книжках, починаючи з XVI століття. Вимовлялося воно в усіх трьох мовах майже однаково: у німців - папір, у поляків - папієр, в українців папір. Німці взяли це слово з латинської мови (нею розмовляли в Стародавньому Римі; у середні віки в Європі нею писалися наукові праці). Римляни це слово, як і багато інших, узяли в греків, а греки - у єгиптян. Так ми дійшли до прабатьківщини слова папір і до рослини, яка звалась папірусом.  

5. А от слово папірус ми промовляємо значно рідше. Та й не всі знають точно, що це таке. Спочатку це було одне слово, але пізніше воно розділилося на два: залишився старий папірус і з'явився новий папір.  

 

4. Сьогодні в нашій мові живуть поряд два слова - папірус і папір. Тільки слава й популярність їх далеко не однакова. Слово папір відоме всім, ми його промовляємо чи не щодня, а то й щогодини: адже це й паперові пакети, і паперові гороші, й аркуші паперу, а якщо зарахувати сюди ще й вироби з паперу, то виявиться, що нас оточує паперове море (книжки, зошити, блокноти, газети, журнали, афіші...).  

 

3. Тепер ми зовсім інакше поставимося до такої приказки: "І на воловій шкурі не опишеш (того, що зі мною було за ці роки)". Той, хто ще не чув про пергамент, може подумати: "Що за нісенітниця!  Адже на шкурі вола взагалі не можна писати: вона вкрита шерстинками!" Але якщо хтось знає, що був колись такий папір - "пергамент", що робився він з телячої шкури, - усе стає зрозумілим. Значить, з цією людиною стільки всього трапилося, що на звичайному "телячому" пергаментному листку не запишеш, не поміститься, потрібна для цього величезна волова шкура. Видно, дуже давня ця приказка, походить, мабуть, із тих часів, коли звичного для нас паперу ще не було.