6. А ще є рахунок на дюжини, на пари.                                                Слово дюжина - латинське, означає воно 12. Рахували на дюжини дрібні предмети: гудзики, яйця, білизну та інше.                     Пара - теж латинське слово. Пар означало "рівний, однаковий". У нас воно означає "два" і вживається, коли рахують так звані парні , тобто рівні, однакові предмети: рукавички, панчохи, взуття, сережки, погони тощо. 

5. Коли ви чуєте двадцять (два десятки), тридцять (три десятки), п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят, подумаєте, мабуть: "Люди завжди рахувалт на десятки, бо починали рахувати колись дуже давно на пальцях, а пальців якраз "десяток".               А що ж тоді таке "за тридев'ять земель", "у тридев'ятому царстві"? А це означає, що колись люди рахували не лише на десятки. Ми вже зустрілися з рахунком на сорОки, а тепер з рахунком на "90". 

 

4. Ви, може, знаєте про те, що раніше і наші предки казали чотиридесят(е), а вже пізніше почали говорити сорок. Чотири десятки шкурок соболя або білки потрібно було для того, щоб пошити сорОк - старовинний хутряний одяг. Спочатку словом сорок рахували тільки шкурки, але поступовоце слово зовсім витіснило довжелезне "чотиридесяте".

3. Назви десяти цифр у всіх слов'ян дуже схожі, їх можна пізнати, коли говорить чех, поляк, болгарин, серб, українець, росіянин, білорус. А от назви великих чисел різняться помітно, бо з'являлися пізніше, і кожен народ виробляв свої найменування. Ми кажемо, наприклад, двадцять п'ять, а чехи п'ять і двадцять, ми кажемо сорок, а поляки - чтердзесці (чотири десятки).  

 

2. Шлях слова цифра до нас був таким: арабське слово сіфр потрапило в середні віки в латинську мову, а з неї -  в італійську. Тут воно вже вимовлялось як ціфра. Далі були німецька мова, у якій казали ціфер, а вже поляки, ми, росіяни й білоруси мають цифру.                                                                                                         А тепер увага: як думаєте, що означало в арабів слово сіфр? Те саме, що воно означає сьогодні в англійській мові, - "нуль" , "пустота". Так що, виявляється, європеці запозичили в арабів лише слово, а значення в нього вклали своє. 

Тема "Про цифри та числа" 1. Учитель запитав учня: "Скільки буде, якщо поділити 8 навпіл?" Учень відповів: "Це залежить від того, як ділити. Якщо ділити впоперек, то буде два нулі. Якщо ділити вздовж, то буде дві трійки".                                                         А тепер спробуйте-но відповісти на таке питання: "Що ділив цей учень: цифру чи, може, число?" Здогадалися? Правильно, він ділив цифру - написання числа, а не саме число вісім. Цифр є всього десять: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0. Ними можна записати будь-яке число. Чисел є безмежна кількість, а записуємо ми їх з допомогою цих десяти цифр.  

 

5. Слово буки - слов'янська назва літери "б" - нагадує одне дуже знайоме слово - буква. Чи вони не родичі, часом? І чиї вони, ці слова? Слово буки прийшло до нас від германців. Означало воно в них і "букове дерево", і "дощечка з бука, на якій писали", і "літера, вирізана на буковому брусочку". У нас слово буки спочатку було лише назвою літери "б", а пізніше буква - назвою будь-якої літери.                                   Є ще таке слово - "буквально", тобто "точно", "буква до букви", "як сказано, так і є". Коли хтось каже: "Я змок буквально до нитки", то це значить, що на ньому сухого рубчика немає. А коли хтось каже: "Я буквально скам'янів від жаху", то це вже далеко не "буквально"!