17. - Так, - сказала мама. - Ми не замислюємося над назвами багатьох слів. Колись знали слово космос, нині з'явилися космодром, космонавт. Міжнародними стали російські слова большевик, совет, спутник, на наших очах виникають нові поняття, як, наприклад, нова спільність людей - радянський народ. Цивілізація йде вперед. 

 

 Медсестра схвально хитнула головою. Зібравши свої речі, побажала мамі швидко одужати, пообіцяла завтра прийти, а Андрієві чомусь потисла, як дорослому, руку. Вона поспішала - на дільниці чекали хворі.     

 

16. - Уяви собі. Років двісті тому воно з'явилося в нас на основі німецького, що виникло внаслідок переоформлення французького - бачиш, який ланцюг? А по-французькому воно означало - що б ти думав? Ніколи не вгадаєш - "гуска". Очевидно, слово вата спочатку означало "гусячий пух", потім - "пух, як з гуски" і, нарешті, - "пухнастий матеріал з бавовни".           Перш ніж зробити укол, я мушу протерти спиртом шкіру на руці, але спирт - це теж...                                                                   Тут медсестра наблизилася до хворої і, оскільки настав відповідальний момент, припинила свої пояснення. З паузи скористалася мама. Вона вирішила підсумувати дисткусію. 

15. Тим часом розмова тривала.                                - А ось я беру прокип'ячену голку пінцетом, так це вже назва французька, зменшена форма від слова pince - "щипці". Запозичення це давнє - ще з XVIII століття. Вставляю голку в шприц, щоб набрати в нього ліки. Німецький іменник шприц утворений від дієслова spritzen - "бризкати".                                       

 - Беру в руки ватку, - захопилася медсестра.         - Невже й вата, таке звичне слово, - не наше? - здивувався хлопчик.  

 

14. - Так, - подивилася поверх окулярів медсестра, - але чимало слів потрапило до нас з інших мов.  Ось я тримаю в руках ампулу, - вона показала невеличку скляну посудину з відтягненою вузькою шийкою. - Ампула по-латинському "пляшечка", - пояснила гостя, вправно зрізуючи якимось картонним кружечком тендітну шийку посудини.                Андрійко стежив за рухами жінки з великим інтересом. "як це картон ріже скло?" Та коли кружечок опинився на серветці, виявилося, що він не суцільний - у ньому вирізаний сегмент, по краях якого видно було темну смужку. Мабуть, вона й різала скло.

 13. Мама хотіла щось додати, проте раптом подзвонили - прийшла медсестра. Швидко помивши руки, вона поклала на столі білу серветку й почала чаклувати над своїми блискучими коробочками, пляшечками, інструментами.    - Може, мені вийти? - спитав Андрійко, хоч йому кортіло подивитися, як це робиться.                                                                     - Ти нам не заважаєш, - сказала медсестра, - навпаки, можеш навіть допомогти. Будь ласка, акуратно закатай мамі рукав на правій руці.                                                                                                  Хлопчик енергійно взявся виконувати загадане йому, а мама, як і годиться чемній господині, завела з гостею розмову.   - Ми тут з Андрійком говорили на медичні теми. Якщо розібратися, то в нашій мові досить багато запозичень з латинської мови - більшість медичних термінів.  

12. - Рецептарка сказала мені через дві голини прийти по мікстуру. А це що - настоянка чи мазь?     - Ні, настойка має назву тинктура, та в побуті це слово вживається дуже рідко - здебільшого просто кажуть "настойка чогось там на воді" або "настойка на спирті". Мазь по-латині буде "унгвентум", але так її називають тільки медики. А мікстура латинською мовою означає "суміш", це рідина, суміш певних речовин з водою. За нею закріпилася тільки латинська назва.

  

 11. - То не по-німецькому, а по-латині. Даючи призначення, лікар каже: "Візьми!", латинською моваою - "Recipe" (реципе); скорочено він це записує двома літерами - "Rp". Це вказівка фармацевтові, які речовини, у якій саме кількості треба взяти, як їх приготувати - у таблетках, порошках, облатках, а далі йде інструктаж для хворого. Звичайно, уже не латинською мовою, бо ж мало хто її знає. Адже латинь - мова мертва, нею тисячоліття тому писали свої чудові твори римські поети; зголом, у середньовіччі, вона була мовою науки, тепер у нас її вивчають філологи в університетах, щоб читати в оригіналі стародавніх авторів. Та ще, крім філологів, юристи й медики, бо їм доводиться мати справу з багатьма латинськими виразами й термінами.