6. Справді, на вивісці в аптеці мало б бути слово "Ліки"; воно там і є, тільки не по-нашому.                                                                   - Як це?                                                                                       - Ось послухай. Чимало назв народи світу запозичили з колись розвинених мов - давньогрецької та латинської. Ми так звикли до цих назв, що не завжди замислюємося над походженням таких, наприклад, слів, як школа, інститут,, університет, консерваторія, поліклініка, театр...

 

Серед запозичених слів багато таких, що стали міжнародними термінами. У кожній мові вони вживаються в трохи зміненій формі - залежно від її граматичних особливостей і законів вимови. 

   

5. Коли Андрійко виклав мамі свої міркування, вона уважно слухала, а потім сказала:                                                                                                   - Ти правильно помітив, синку: найчастіше вивіски прямо називають вироби, які продають у магазині. Правда, бувають і символічні назви, метафоричні, і тоді, звичайно, із самої лише назви важко зрозуміти, що виробляє фабрика або що продають у магазині. Ну, наприклад, назва київського заводу "Більшовик"  або львівської фабрики "Світоч" нічого не говорить про вироби кожного з цих підприємств. А вивіска "Барвінок" прикрашає і магазин квітів, і ательє, у якому шиють одяг.

  

 

  

 

4. - От ідеш по хліб, - міркував хлопчик, - то над магазином така ж вивіска: "Хліб"; ідеш по молоко - написано "Молоко"; а в інших "Фрукти-овочі", "Взуття", "Одяг", "Риба", "М'ясо". А тут би просто написати "Ліки", та й усе.  Чому й навіщо така назва - "Аптека", - не зрозуміло.

 

  

3. "Якась дивна річ оця аптека", - думав Андрійко, вийшовши на вулицю. - І не магазин, і не поліклініка. Ліки продають, як у магазинах усякі товари, але деякі з них готують тут же. А хіба в хлібному магазині печуть хліб або бублики? Звичайно, ні. А потім ще таке: як назвати тьотю в білому, - продавець? Якось не виходить. А від поліклініки що? - у білих халатах ходять, і пахне, як у зубному кабінеті...  Та й сама назва якась дивна: "Аптека".

  
2. Та сьогодні ніколи думати про це: треба швидше повертатися додому - адже мамі потрібна його допомога. Андрійко підійшов до жінки в білому халаті та шапочці й поклав клаптик паперу, на якому були виписані ліки.          

    - Тобі в рецептурний відділ, - показала вона рукою на великий стіл, спереду відгороджений подвійним склом.                                   - Давай свій рецепт, - сказала жінка в такому ж білому вбранні, з червним хрестиком на шапочці, коли хлопчик несміливо наблизився до маленького віконця.                                                   - Таблетки й ампули одержиш зараз, а мікстура буде готова через дві години. 

  

Тема "Послали хлопчика по ліки". 1. В Андрійка захворіла мама. Довелося йому вперше в житті самостійно піти до аптеки, щоб замовити ліки. Там усе було цікаве й незрозуміле, починаючи від безлічі баночок, пляшечок, чудернацьких коробочок і кінчаючи маленькими шухлядками з  латинськими написами. Чесно кажучи, ці таємничі шухлядки завжди найбільше хвилювали Андрійкову уяву - йому здавалося, що за кожною табличкою криється щось дивовижне, незвичайне.

7. Походження і склад слова поліклініка ми вже з'ясували, споріднена йому лікувальна установа - амбулаторія (латинською мовою амбулаторний - той, що робиться на ходу). А різниця між цими закладами полягає в тому, що працівники амбулаторії подають медичну допомогу лише з основних медичних спеціальностей - терапії, хірургії та стоматології, а поліклініка - з багатьох.