14. Отак і з мовою. Постає вона перед нами в усій своїй красі й принадності в піснях і віршах, казках і оповіданнях майстрів. А от коли доводиться самому щось переказати або розповісти,, то інколи виходить дещо схоже на оту невправну гру на роялі - звуки є, а мелодії немає. Щоб вільно, невимушено, красиво розмовляти, треба вчитися. Учитися довго й наполегливо: вивчати правила, бо це закони мови, завчати нові слова й цілі речення (наприклад, прислів'я та приказки), бо це збагачує вашу мову, завчати вірші, бо це розвиває пам'ять. І тоді, послухавши вас, хтось скаже: "Як прекрасно звучить українська мова! Недарма її порівнюють зі співучою італійською мовою!" (А чи завжди нагадує співучу мову ваша відповідь на уроках? чи під час спілкування?) 

 

13. Проте наша мова, як і кожна, легко, без зусиль сама до рук не дається.                                                                                                  Ви бачили, мабуть, великий концертний рояль - красивий, блискучий, що сяє клавішами й золотими літерами. Ось до нього підходить хтось із вас, боязко доторкається до клавіші. Лунає глибокий, м'який звук. Як хочеться, щоб це був не окремий звук, а мелодія, хочеться заграти щось красиве, але... Якщо ви не вчилися грати - нічого у вас не вийде. Треба довго вчитися, наполегливо тренуватися, щоб з-під пальців легко й плавно полилася мелодія. 

 12. В українську мову чужомовні слова приходили зі сходу і з заходу, збагачуючи її. Сьогодні ми із вдячністю згадуємо наших незнаних, але таких розумних і допитливих предків, які в пошуках знань поповнювали запас слів рідної мови.                                       Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову - багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень та оповідань.                                                

 

11. У Росію за часів царювання Петра I ринули потоки іншомовних слів: цар "прорубав вікно в Європу". Він прагнув усе найкраще, що було в Європі, перейняти й застосувати в Росії. З новими предметами прийшли й нові слова - у промисловість, науку, побут. Це був кінець сімнадцятого й початок вісімнадцятого століття. 

 

10. Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрували й нині мандрують слова. Адже всі народи в усі часи навчалися один в одного. Навчаються й сьогодні. Стародавні греки їздили по науку в Єгипет, бо в єгипетських книгах було заховано багато скарбів людської мудрості, назбираних попередніми поколіннями єгиптян і ще давніших народів. Пізніше греки самі стали вчителями для римлян. Римляни, у свою чергу, стали вчителями для своїх сусідів. Серед сусідів цих були германці, від яких знання поширювалися по всій Європі. 

 

 

 

9. Скільки мов на землі? Вважають, що приблизно п'ять тисяч. Ними розмовляє далеко не однакова кількість людей: китайською мовою, наприклад, говорить понад один мільярд людей, російською мовою - 260 мільйонів. Українською мовою розмовляє приблизно 65 мільйонів чоловік. Наша мова належить до високорозвинених мов світу. Багато зробили для вдосконалення нашої мови визначні представники народу - письменники, учені, видавці книг, газет і журналів, освічені люди різних часів. Особливо почесне місце належить Тарасові Григоровичу Шевченку, який обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінне каміння - мову простого, пригнобленого тоді народу України. Доклали своїх рук і свого розуму пізніші покоління українських письменників, учених, журналістів; допомагали їм у цьому представники російського, білоруського, польського та інших народів. Багато нових слів ми запозичили у своїх близьких і далеких сусідів. 

  

   

 8. Наше слов'янське письмо - знайомі й звичайні літери абетки - пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас. Поклав початок цьому один дуже давній і беручкий народ - фінікійці, які жили за 30 століть до нас. Їхнє письмо запозичили й удосконалили стародавні греки. Слов'янська азбука була зроблена за зразком грецької. До 24 грецьких літер було додано ще 19 літер. На наші українські землі ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь цей час вона змінювалася й удосконалювалася, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні й користуємося. Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали своїх зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли писати й читати.