12. - Рецептарка сказала мені через дві голини прийти по мікстуру. А це що - настоянка чи мазь?                                                  - Ні, настойка має назву тинктура, та в побуті це слово вживається дуже рідко - здебільшого просто кажуть "настойка чогось там на воді" або "настойка на спирті". Мазь по-латині буде "унгвентум", але так її називають тільки медики. А мікстура латинською мовою означає "суміш", це рідина, суміш певних речовин з водою. За нею закріпилася тільки латинська назва.

  

 11. - То не по-німецькому, а по-латині. Даючи призначення, лікар каже: "Візьми!", латинською моваою - "Recipe" (реципе); скорочено він це записує двома літерами - "Rp". Це вказівка фармацевтові, які речовини, у якій саме кількості треба взяти, як їх приготувати - у таблетках, порошках, облатках, а далі йде інструктаж для хворого. Звичайно, уже не латинською мовою, бо ж мало хто її знає. Адже латинь - мова мертва, нею тисячоліття тому писали свої чудові твори римські поети; зголом, у середньовіччі, вона була мовою науки, тепер у нас її вивчають філологи в університетах, щоб читати в оригіналі стародавніх авторів. Та ще, крім філологів, юристи й медики, бо їм доводиться мати справу з багатьма латинськими виразами й термінами. 

 

10. - О, тепер я все розумію. Рецептар - це той, хто працює в рецептурному відділі. Мене туди послала  тьотя з ручного відділу. У рецептурному забрали записку лікаря й видали ліки.                       

 - Записка лікаря називається рецепт, а працівник, якицй виконує розпорядження лікаря - рецептар.                                         

 - А рецепт у перекладі - записка?                                                        - Ні, це слово по-латині означає "прийняте, взяте". А ти не звернув уваги, що і як там було написане після мого прізвища?       

 - Подивився, та нічого не розібрав, бо німецької мови я ж не знаю.  

9. - Звичайно, нам досить було б однієї назви, та уяви собі, що ліки хоче купити іноземний турист, яких дуже багато буває щороку в нашій країні. Як він знайде аптеку? Отут і стане в пригоді назва, написана латинською мовою. Це давня міжнародна традиція.                                                                           - Мене цікавить ще таке, - озвався Андрійко. - Ти говорила, що тьотя, яка видає ліки, називається фармацевт. А я спершу не знав, як казати на неї. Думав - продавець, та воно якось не пасує.           

 - Ще можна сказати аптекар, рецептор, а фармацевт найвищої кваліфікації називається провізор. Латинською мовою - "передбачливий". 

 

8. - Але де ж тут ліки? Адже аптека походить від слова, що означало комору. 

- На деяких вивісках, що над аптекою, є ще назва "Pharmacie". Корінь цього слова в грецькій мові мав значення "ліки". У нас воно, так би мовити, у "чистому вигляді" не вживається, але утворені від його кореня слова зустрічаються. Це, наприклад, фармакологія - назва науки, що вивчає вплив ліків на організм, фармацевт - працівник, який готує ліки, та інші.

- Для чого ж писати на вивісці слово, якого майже ніхто не може перекласти, коли всі чудово знають, що міститься під вивіскою "Аптека"?  

 7. Мамину розповідь перебив телефонний дзвінок. Медсестра повідомила, що затрималася у хворого й скоро прийде зробити укол.                                              

  - Так от, - вела далі мама. - Слово аптека довго мандрувало, поки прийшло до нас: у XVI столітті російська й українська мови запозичили його з польської, куди воно потрапило через німецьку з латинської. Та, правду кажучи, і сама латинська мова взяла його з грецької. Там слово apotheke означало "склад, комора". Така назва - аптека - й усталилася в нас. 

6. Справді, на вивісці в аптеці мало б бути слово "Ліки"; воно там і є, тільки не по-нашому.                                                                   

- Як це?                                                                                       

- Ось послухай. Чимало назв народи світу запозичили з колись розвинених мов - давньогрецької та латинської. Ми так звикли до цих назв, що не завжди замислюємося над походженням таких, наприклад, слів, як школа, інститут,, університет, консерваторія, поліклініка, театр...

 

Серед запозичених слів багато таких, що стали міжнародними термінами. У кожній мові вони вживаються в трохи зміненій формі - залежно від її граматичних особливостей і законів вимови.