4. Коли ми приходимо на стадіон дивитися якісь змагання, то спочатку шукаємо свій сектор, тобто свій "відрізок", бо латинське слово секаре означає "різати", "розрізати". А кожен стадіон "порізаний" на сектори проходами з верху до низу між рядами, які тягнуться навколо центру - зеленого поля стадіону.   

 

3. Звичайно спортом займаються на стадіонах - спеціальних спорудах для спортивних змагань. Це теж грецьке слово, але ви ні за що не здогадаєтесь, що воно означало спочатку. Утворене воно від слова стадія - це тогочасна міра довжини, але яка міра! Це відстань, яку людина проходить за дві хвилини, а проходить вона за цей час 125 кроків, приблизно 200 метрів. Історики вважають, що саме таку довжину мала площа в місті Олімпії. На цій площі відбувалися змагання з бігу. Стадіоном стародавні греки називали місце для змагань з бігу. Сьогодні це слово має значно ширше значення: адже на стадіоні змагаються не лише з бігу. 

 

2. Слово гімнастика сьогодні не так тісно пов'язується з начанням, як у ті далекі часи, коли школа щойно з'явилася. Тоді це був один з найважливіших шкільних предметів. Гімнастикою хлопчики в Стародавній Греції займалися зовсім без одягу. Назву свою вона одержала від слова гімнос, яке означало "голий", а слово гімназо означало "я роблю вправи". До нас слово гімнастика прийшло кружним шляхом: через латинську, а потім німецьку мови.   

 

Тема "Спорт, спорт, спорт!" 1. А звідки він - спорт? Колись дуже давно в старофранцузькій мові було слово деспортер, яке означало "відвертати (від роботи)". Потрапивши до англійської мови, воно скоротилося до сучасного спорт і почало означати не будь-яку розвагу, гру, яка відволікає людину від роботи, а поширені за тих часів види ігор. Це були кінні змагання, веслування, біг. Нове слово спорт з новим його значенням повернулось на батьківщину, у рідну французьку мову, а звідти пішло в інші мови, серед них і в українську. В італійській мові й досі живе "предок" слова спорт: це слово діспорто, яке означає "розвага".

 

   

 

10.   Є ще у нас і слово знамено. Походить воно від знати, як і слова знак, ознака. Вам уже доводилося, мабуть, читати (або бачити в кіно) про старовинні війська.                                                  Тоді кожна військова частина мала свій прапор - іншого кольору, з іншим написом чи малюнком. Це був знак цієї військофої частини, її ознака, її знамено. 

9. Прапор по-українськи ще й стяг, знамено, тільки слова ці вживаються рідше. Стяг - слово урочисте, небуденне, високе. Воно також здавна живе в нашій мові: уперше зустрічається в літописі одинадцятого століття. Наші предки запозичили його в скандінавських народів, де ним називали не сам прапор, а древко - спис, палицю, до яких чіпляли полотнище прапора.  

 

8. Тепер поговоримо про прапор. Майже всі слов'янські мови з дуже давніх часів мають це слово. Кажуть, що воно споріднене зі словом перо і означало колись "лечу" "рухаюсь". І в українській мові слово прапор (прапір) відоме давно. Є воно в наших старовинних піснях:                                                                                                     На могилі прапір устромили,                                                                

 Славу козацьку учинили.