2. Абетка - а-бе-тка, а що таке "а", "бе"? Це перші дві літери, саме так ми їх вимовляємо: а, бе, ве, ге... А чому не а, б, в, г? Бо так вимовляти важко, незручно. От спробуйте замість бе, ве, пе, ге, де підряд вимовити: б, в, п, г. д. Кожного разу доводиться повітря набирати в груди, а потім виштовхувати його з себе разом із буквою. Тому люди здавна почали придумувати для букв назви, щоб їх легше було запам'ятовувати й вимовляти.     

Тема "Аз, буки і букви" 1. Із чого починається навчання? Кажуть, що навчання починають "з азів". А що це таке? "Аз" - це назва першої букви абетки - букви "а".                                                Абетка, азбука, алфавіт... Знайомі слова, правда? Означають вони те саме: це літери, поставлені в певному усталеному порядку. А навіщо тоді аж три різні назви, коли це те саме? Але ж назви не однакові, тому треба до них придивитися уважніше.  

 

13. А ще в класі є таблиці. Це теж члени вельми старої і шанованої родини. "Предок" у ній - латинське слова табула - означало "дошка", "список", "таблиця". У нас живуть два члени цієї родини: старенька тітонька таблиця (вона живе в нас уже понад двісті років) і молода її племінниця - табло. Це слово з'явилося в нас порівняно недавно. Ним називають сигнальний щит, на якому можна бачити хід змагань і їх результат.                           Тепер ви знаєте, звідки прийшли предмети, які нас оточують у школі, і які слова і звідкіля ці предмети принесли з собою.   

  

12. У  слова карта теж досить велика родина: карта, картина, хартія і навіть картуз (головний убір). Слово карта є в італійській мові. Означає воно там "папір". Ще раніше, у латинській мові, було слово хартес. Ним називали аркуш паперу. Тепер, знаючи "предка", ми можемо легко встановити "родинні" зв'язки: карти робляться з аркушів паперу, хартія - документ, написаний на папері, картина - це був спочатку "тонкий красивий папір", а вже пізніше - те, що на ньому намальовано. А картуз? Попервах це був паперовий мішечок з порохом чи патронами, а далі - головний убір з бавовняної тканини. 

 
11. Цікаво, що це грецьке слово ми запозичали двічі. Колись дуже давно це слово прийшло до нас як дошка, а вдруге ми запозичили його зовсім недавно. Так з'явився в нас диск для метання і дискобол - людина, яка займається цим видом спорту. Є ще й диск в автоматичній зброї. Які це далекі речі: дошка, на якій мама ріже хліб, - і диск автомата! А назви обох предметів - рідні сестри, тільки одна старша, друга - молодша. 

  

10. Уявіть собі, що навіть ім'я класної дошки - і те мандрівне. Українське слово дошка й російське доска походять від грецького слова діскос. Це слово в греків означало і "металевий круг, диск" - знаряддя для метання, кидання, і "підставка, піднос для їжі". Далі це слово йшло вже знайомим нам шляхом. У германців воно означало спочатку "блюдо", а пізніше - "стіл". Від них це слово потрапило до слов'ян. Але в наших предків уже було слово "стіл", тому слово дошка стало позначати древ'яний кружок або квадрат, на якому різали та подавали м'ясо й хліб.    

 

9. Тільки-но ми почнемо уважніше придивлятися до усіх цих звичних предметів, як давні знайомці стають дивними незнайомцями. Он лежить крейда - тиха, біла, непомітна. А вона не зовсім крейда, вона - крета, а ще точніше - глина з острова Крит. Давним-давно римляни вивозили цю білу глину з острова Крит для своїх будівель, називаючи її при цьому крета, тобто "кретянка","жителька Крети" - острова Крит, по-нашому. 

    Пізніше таку ж глину знайшли в себе германці. Назву для цієї глини вони взяли в римлян, трохи переробивши її. Спершу це була кріда, креда, а згодом - крайде. Від германців слово примандрувало до нас.