2. Школа наша, виявляється, дуже стара. Їй уже двадцять чотири століття.Коли вона з'явилася, стародавні греки назвали її схоле. Нам би ця перша школа здалась досить дивною, якби вдалося в ній побувати. Це було місце, де діти проводили свій вільний час. Та могли відвідувати школу не всі діти Стародавньої Греції, а лише хлопчики з вільних родин. Дітей рабів до школи не приймали, не ходили до школи й дівчатка.     

Тема "Здрастуй, школо!" 1. Так кажуть діти, заходячи на шкільне подвір'я першого вересня. А якби школа могла відповісти, вона сказала б: "Добрий день! Здрастуй!" А потім тихіше - "Дзієнь добри!", ще тихіше - "Гутен таг!" і зовсім тихо - "Салют"...                                                                                                     Дивно, правда? Від кого школа взяла ці привітання? Хто й коли вітав її цими словами?  

 

6. Інша річ - тюркські мови. Це не одна мова, а велика група близькоспоріднених мов народів Сходу. На величезних просторах від Східної Європи й Кавказу до Середньої Азії та Сибіру живуть народи, які можуть порозумітися між собою, хоч і розмовляють різними мовами. Усі ці мови - і сучасні, живі, і давні, мертві - звуться разом тюркські мови. Сюди належать чуваська, казахська, киргизька та багато інших мов. Це наші східні сусіди, з якими нам довелося і торгувати, і воювати, тому слова тюркських мов потрапляли в східнослов'янські мови, а значить і в українську, протягом довгого часу, наприклад: козак, отаман, осавул, джура, ватага, сагайдак, штани, шаровари, кишеня, килим, сарай, майдан, диван, кавун, гарбуз, баштан, чабан, отара, туман, тютюн, лелека, карий тощо. 

  

 5. Самі брати розмовляли мовою македонських, південних слов'ян. Слова цієї мови і лягли в основу старослов'янської мови. Нею протягом кількох століть писали релігійні твори, різні документи, наукові й художні твори. Поступово старослов'янська мова почала вбирати в себе слова з інших слов'янських мов: на якій слов'янській землі писалася книжка, ті слова й потрапляли в рукописи.

При перекладі грецьких книжок у старослов'янську мову потрапило багато грецьких слів. Саме через цю мову грецькі слова ввійшли в наші східнослов'янські мови - українську, російську, білоруську: ангел, монастир, ікона, паламар, миска, мак, кедр, буряк, кит, крокодил, математика, філософія, театр, музей, демократія, аморальний, антитіла, біологія, географія, телефон тощо.     Усі ці мови - і давньогрецька, і латинська, і готська, і старослов'янська - давно вже мертві, ними ніхто не розмовляє. 

4. Старослов'янська мова - це стародавня писемна, літературна мова всіх слов'ян. З'явилася вона в IX столітті, абетку для неї придумали брати Кирило й Мефодій, які були слов'янами. За основу свoєї абетки вони брали грецьку, тільки ґрунтовно переробили її, щоб можна було звуки слов'янських мов того часу  краще передати цими літерами. 

 

3. Згадувати ми часом будемо і готську мову - мову одного з германських племен. Готи жили в Європі на початку нашої ери, особливо відомі були - своєю войовничістю і походами - у п'ятому і шостому століттях. Збереглося кілька рукописів, вони й показують нам, якою була ця мова. В українській мові є кілька слів за походженням з готської, які ми давно вважаємо власне українськими: хліб, князь, скло, котел, хижа, бук, шолом тощо.  

 

2. Могутньою державою, яка підкорила собі навіть греків, був Стародавній Рим. Ця держава панувала не лише на півострові, де зараз ми бачимо на карті Італію, а й підкорювала собі сусідні землі, ведучи постійні війни. Проіснувала ця держава шістиь останніх століть до нашої ери та ще три століття нашої ери. Римляни, завойовуючи все нові землі, несли туди і свою мову. Це була латинська мова. З неї вийшли пізніше не лише італійська мова, а й французька, румунська, молдавська. Залишила латинська мова помітний слід і в інших мовах. Є латинські слова і в нашій мові: студент, університет, декан, аудиторія, лекція, конституція, президент, республіка, юрист, рецепт, операція, вакцина тощо.  

 

 

 

Тема "Оглянемось назад - у минуле". 1. Нам зустрічаються назви різних мов, з яких українська мова протягом усього її  існування запозичала слова. Почнемо від найстаріших.                                                                                     Коли говорять: "Це слово прийшло до нас з грецької мови", то мають на увазі не ту мову, якою розмовляють греки - наші сучасники, а ту, якою розмовляли й писали в Стародавній Греції.                                                                                                Розквіт цієї держави припадає на останні шість століть перед нашою ерою (наша ера налічує 1989 років). Виходить, що між нами й стародавніми греками - дві з половиною тисячі років. "Це було так давно! - скажете ви. - Невже люди пам'ятають ще й досі про тих греків?" Так, пам'ятають, бо ті греки були людьми надзвичайними: вони залишили нам усім прекрасні поетичні твори - "Іліаду" та "Одіссею", чудові статуї, рештки величних споруд, наукові твори. Усе це було неперевершеним зразком для наступних поколінь і цінується усіма народами нашої планети. Тому не лише в українській мові, а й у багатьох мовах світу є грецькі слова.

 

  
14. Отак і з мовою. Постає вона перед нами в усій своїй красі й принадності в піснях і віршах, казках і оповіданнях майстрів. А от коли доводиться самому щось переказати або розповісти,, то інколи виходить дещо схоже на оту невправну гру на роялі - звуки є, а мелодії немає. Щоб вільно, невимушено, красиво розмовляти, треба вчитися. Учитися довго й наполегливо: вивчати правила, бо це закони мови, завчати нові слова й цілі речення (наприклад, прислів'я та приказки), бо це збагачує вашу мову, завчати вірші, бо це розвиває пам'ять. І тоді, послухавши вас, хтось скаже: "Як прекрасно звучить українська мова! Недарма її порівнюють зі співучою італійською мовою!" (А чи завжди нагадує співучу мову ваша відповідь на уроках? чи під час спілкування?)...   

  

                                                        Не шкодуйте часу й зусиль для вивчення мови. Мова - наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Так нам заповідав наш великий поет:                                            ...Учітесь, читайте,                                                                                І чужому научайтесь,                                               

Й свого не цурайтесь (Т. Шевченко). 

13. Проте наша мова, як і кожна, легко, без зусиль сама до рук не дається.                                                                                                  Ви бачили, мабуть, великий концертний рояль - красивий, блискучий, що сяє клавішами й золотими літерами. Ось до нього підходить хтось із вас, боязко доторкається до клавіші. Лунає глибокий, м'який звук. Як хочеться, щоб це був не окремий звук, а мелодія, хочеться заграти щось красиве, але... Якщо ви не вчилися грати - нічого у вас не вийде. Треба довго вчитися, наполегливо тренуватися, щоб з-під пальців легко й плавно полилася мелодія. 

 12. В українську мову чужомовні слова приходили зі сходу і з заходу, збагачуючи її. Сьогодні ми із вдячністю згадуємо наших незнаних, але таких розумних і допитливих предків, які в пошуках знань поповнювали запас слів рідної мови.                                       Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову - багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень та оповідань.                                                

 

11. У Росію за часів царювання Петра I ринули потоки іншомовних слів: цар "прорубав вікно в Європу". Він прагнув усе найкраще, що було в Європі, перейняти й застосувати в Росії. З новими предметами прийшли й нові слова - у промисловість, науку, побут. Це був кінець сімнадцятого й початок вісімнадцятого століття. 

 

10. Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрували й нині мандрують слова. Адже всі народи в усі часи навчалися один в одного. Навчаються й сьогодні. Стародавні греки їздили по науку в Єгипет, бо в єгипетських книгах було заховано багато скарбів людської мудрості, назбираних попередніми поколіннями єгиптян і ще давніших народів. Пізніше греки самі стали вчителями для римлян. Римляни, у свою чергу, стали вчителями для своїх сусідів. Серед сусідів цих були германці, від яких знання поширювалися по всій Європі. 

 

 

 

9. Скільки мов на землі? Вважають, що приблизно п'ять тисяч. Ними розмовляє далеко не однакова кількість людей: китайською мовою, наприклад, говорить понад один мільярд людей, російською мовою - 260 мільйонів. Українською мовою розмовляє приблизно 65 мільйонів чоловік. Наша мова належить до високорозвинених мов світу. Багато зробили для вдосконалення нашої мови визначні представники народу - письменники, учені, видавці книг, газет і журналів, освічені люди різних часів. Особливо почесне місце належить Тарасові Григоровичу Шевченку, який обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінне каміння - мову простого, пригнобленого тоді народу України. Доклали своїх рук і свого розуму пізніші покоління українських письменників, учених, журналістів; допомагали їм у цьому представники російського, білоруського, польського та інших народів. Багато нових слів ми запозичили у своїх близьких і далеких сусідів. 

  

   

 8. Наше слов'янське письмо - знайомі й звичайні літери абетки - пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас. Поклав початок цьому один дуже давній і беручкий народ - фінікійці, які жили за 30 століть до нас. Їхнє письмо запозичили й удосконалили стародавні греки. Слов'янська азбука була зроблена за зразком грецької. До 24 грецьких літер було додано ще 19 літер. На наші українські землі ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь цей час вона змінювалася й удосконалювалася, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні й користуємося. Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали своїх зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли писати й читати. 

  

 

 

 

7. А далі сталася подія величезної ваги: люди винайшли письмо. Уявіть собі школу, у якій немає зошитів, книжок, щоденників, класної дошки - нічого. Як ви думаєте: чи легко було вчитися в такій школі? Дуже важко. Учням доводилося зі слів учителя все завчати напам'ять. Ви знаєте самі, як важко одразу запам'ятати вірш. А тодішні учні завчали не легкі вірші, а складені як вірш важкі правила, довгі рецепти, способи обробітку дерева й каменю, лікування різних хвороб та багато іншого. Тому винахід письма полегшив навчання, відкрив дорогу розвиткові багатьох наук і мистецтв. 

 

6. Не одразу мови різних народів стали такими, якими вони є сьогодні. Так, наприклад, ми звикли міряти відстань метрами й кілометрами та думаємо, що так було завжди. А дві тисячі років тому германці, скажімо. не знали інших мір, ніж людські кроки. Вони казали: "Ліс тягнеться на дев'ять днів шляху для доброго пішохода". Згодом відстань міряли вже не ногами людини. а ногами коня: "Звідки до берега моря десять днів верхового шляху". Змінювалися уявлення людей про навколишній світ, змінювалися й слова в мовах різних народів.

5. Мова первісних людей була дуже бідною. Вона складалася з небагатьох слів. Значення кожного такого слова були нечіткі, їх супроводжували рухами, які допомагалаи людям порозумітися. Рухами вказували: "Піди туди!", "Візьми оце!", "Допоможи підняти!" Та минали століття, змінювалися люди, удосконалювалися й мови. 

 

4. Мова допомагала людям порозумітися між собою, допомагала нашим предкам у їхньому важкому житті. Разом, усім великим родом, легше було корчувати ліс, звільняючи місце для посівів, разом приручати, а потім пасти худобу. І якщо раніше кожен сам повинен був додуматися до того, як зробити ту чи іншу роботу, то маючи мову, можна було розповісти молодшим про  все, передати їм свій досвід. І тепер кожному наступному поколінню людей не треба було розпочинати все з самого початку: учитися виготовляти знаряддя праці, довго, а часом і даремно, шукати найпридатнішу землю й найбагатші пасовиська.

 

 

 

3. А хто там боязко визирає з печери? Та то ж первісна людина! Скоцюрбилась від холоду й страху, щільніше натягає на голі плечі якусь шкуру, сторожко оглядається... Такими наші пращури були колись, такими б надовго вони зоставались, якби не зробили геніального відкриття: винайшли мову!