Калина  для дівчат у пісенній творчості  - це і товаришка, і порадниця, і взірець краси, і  оберіг. А ще говорять у народі, що ламати калину - це ще й втрачати дівочість. Або ж от: "Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоть вона по ночах ходила, та калину при собі носила: купували купці - не продала, прохали хлопці - вона не дала, шовком ніженьки в'язала, за всіх тому Івану держала".

  І Мавка в "Лісовій пісні" Лесі Українки заквітчує себе  калиною: "Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні  китиці  ягід, звиває собі віночок, розпускає коси, квітчається вінком".  Вона й визначення дає цій рослині:
                    Калина так хизується красою,
                    Що байдуже їй до всього на світі...