У дівчат  калина буває  порадницею, дає їм  доброзичливі остороги, перестороги. 
   Як, наприклад, у відомому вірші  Івана Манжури "Веснянка". 

     Прийшла дівчина в садок до калини, і така між ними сталася розмова:

               "Стережися, калинонько, йтимуть тут танки,
                  Поламають квіт рясний твій собі на вінки", -
                  "Хай ламають, квітчаються, буде повесні
                   Де-то кращий та розкішний знов наряд мені;
                  Ти ж, дівчино, як загубиш віночка в танку,
                   Не носитимеш другого більш вже на віку".
  Та на все свій час. І калина відцвітає, і дівування минається. Пора весіль настає. Значна, урочиста пора. 

 

   А  обрядовість же  така барвиста здавна в нашому народі! І калина знову ж тут на місці найпримітнішому, почесному:
  Мовила, говорила червона калина:
  "Не подоба моя у лузі стояти,                 Але подоба моя у коровая стояти".

                  

І в сучасній популярній пісні співається:
  Всюди буйно квітне черемшина,
  Мов до шлюбу вбралася калина...