4.4. По дорозі туристи захоплено розповідали про Київ.

  - Ми ще ніколи не бачили такого чудового міста. Скільки тут зелені, квітів. А скільки історичних пам'ятників!                                             - Так, пам'ятників багато. Ось ми йдемо бульваром. Позаду, де починається цей бульвар, стоїть пам'ятник Леніну, прямо, ближче до вокзалу можна побачити пам'ятник Щорсу.

На площі Хмельницького кияни давно спорудили пам'ятник Богдану Хмельницькому, а навпроти університету ви побачите пам'ятник Тарасові Шевченку. Та й історичних і архітектурних пам'яток у цьому районі багато: Софійський собор, зведений ще за Ярослава Мудрого, знамениті Золоті ворота, Андіївська церква, побудована за проектом видатного архітектора Растреллі.

  - О, ви справжній гід. Із вашої розповіді я зробив для себе висновок. Якщо я вас правильно зрозумів, то треба казати історичні пам'ятки, архітектурні пам'ятки, а не пам'ятники.

4.3. - Із задоволенням, - привітно усміхається дівчина. 

  Ящик - це предмет для зберігання або перевезення чогось. Він може бути з кришкою чи без неї.                              

 А скринька найчастіше має два значення. Наприклад, поштова скринька, скринька для запитань - це невеликий ящик з отвором, щілиною, у яку, до речі, ви й укинете свого листа.

Друге значення слова скринька - маленька скриня, дерев'яний або залізний ящик з ручкою, ящик-чемодан. А шухлядою називають висувний ящик, так би мовити, складову частину меблів - шафи, комода, стола, буфета.

  - Дякуємо за пояснення, ви дуже люб'язні. А чи не скажете, як нам пройти до бібліотеки Академії наук?                                            - Я йду в той бік, можу вам показати...   

4.2. Тому часом до нас прибувають туристи, які пробують говорити по-українськи.                                                                        - Скажіть, будь ласка, де тут поблизу поштова шухляда? - звертається до молодої  киянки білявий бородань, тримаючи в руках лист.                                                                                              - Не шухляда, а ящик, поштовий ящик, - поправляє його супутник в окулярах.                                                                                 - Поштова скринька за рогом, - відповідає з легкою усмішкою дівчина. Вона догадалася, що це іноземці, які вивчали мову самотужки, не чули живої і тому неправильно вживають синоніми.                                                                                                  - Якщо я не так сказав, пробачте, будь ласка, і поясніть, як правильно, - попросив бородань... 

4.1. Маленькі оповідання. "Зустріч із туристами".

    У Києві завжди багато туристів - і з усього Радянського Союзу, і з-за кордону. Часто можна побачити, як засмаглий під екваторіальним сонцем юнак або довжелезний штландець у короткій картатій спідничці звертаються на вулиці до киян, розпитуючи, як пройти до музею, театру або парку, що їх так багато в столиці України.                                                                          Якою б мовою не заговорив турист, у нас завжди знайдеться людина, що зрозуміє його.                                                                  

 Та найчастіше вживають російську мову. Адже вона є міжнародною. У нас у Радянському Союзі російська мова давно  стала мовою міжнаціонального спілкування.

    А в деяких країнах світу, зокрема у Франції, Чехословаччині, Польщі, студенти вищих навчальних закладів вивчають і українську мову... 

3.6. Володимир Петрович розказав також про лікаря-жінку, що жила в сиву давнину. Це була княжна Євпраксія Мстиславівна, онука київського князя Володимира Мономаха. Вона з молодих років вивчала народну медицину, лікувала хворих. Євпраксія написала великий науковий трактат "Мазі" - своєрідну енциклопедію лікарських знань XII століття. Княжну Мстиславівну називали ще Добродією. Дехто вважав, що таке ім'я дали їй за допомогу хворим. Може, і так. Але треба врахувати й інше: грецькою мовою Євпраксія означає "та, що добре діє" (єв - добре, друга частина слова означає практику, діяльність).

 Володимир Петрович пообіцяв наступного разу розповісти ще щось цікаве.

3.5. - Так, ескулап вживають жартома як синонім до слова лікар, і тоді це слово пишуть з малої літери. Лікаря ще називають інколи "син Ескулапа". Ескулап - це бог лікування у римлян, у греків ім'я його було Асклепій.                                                                                  - А яких ви знаєте визначних лікарів давнини, що жили на території нашої країни?                                                                          - Авіценна, пишеться з двома "н", - твердо відповів Сергійко. - Я його теж уписав у свій зошит.                                                                    - Правильно, - сказав Володимир Петрович, - у X-XI столітті жив визначний філософ, лікар, природознавець і поет таджик Ібн-Сіна. У Європі його називалаи Авіценна. Його праці протягом багатьох століть були головним джерелом медичних знань...

3.4.  - Раз це ім'я в російській мові має два "п", то по-українськи пишеться так само. Іншомовні власні назви зберігають при перекладі подвоєння приголосних в обох цих мовах.   

    Володимир Петрович розповів своїм пацієнтам про те, що Гіппократ був великим лікарем, визначним хірургом свого часу. Його вважають одним із засновників стародавньої медицини. Він розробив принципи накладання пов'язок, лікування переломів, вивихів.                                                                 

 - Володимире Петровичу, - допитувався Сергійко, - а Ескулап жив раніше чи пізніше Гіппократа? Він теж лікар?  

 - Усі знають, хто такий Ескулап? - перепитав Володимир Петрович. 

Діти не поспішали з відповіддю. Та, нарешті, один хлопчик порушив мовчанку:

- У мого дідуся є фронтовий друг - лікар, то дід часом називає його ескулапом.