13. Навіщо ж нам знати ці вислови, їх походження?         Щоб відповісти на це питання, уявімо собі, що ви читаєте такі слова в М. Коцюбинського: "Дурна Мишка... скакала йому на ногу й умастила землею штани. Але що там штани? Йому навіть приємно було уявити себе убогим, забутим, стертим великим процесом. " Він мученик і добровільно несе свій хрест. Чув, що тіло приємно парує, дихання чисте й легке, а жаль до себе збуджує апетит". Щоб відчути повною мірою, скільки в цих рядках нищівної іронії, сарказму, треба пригадати хоча б одну з багатьох картин на цей біблійний сюжет, де звичайно зображується змучена, виснажена, облита потом людська істота, яка несе на собі важкий хрест - знаряддя власної страти. І раптом випещений, самозакоханий, вередливий пан Малина теж "несе свій хрест"!

12. Сучасна атеїстична наука вважає, що питання про те, чи Ісус і 12 апостолів - особи історичні чи міфічні, - другорядне (хтось із названих осіб міг існувати насправді). Незалежно від цього християнська релігія, як і кожна інша, служила засобом одурманювання, була, за словами К. Маркса, опіумом для народу. До речі, цей вислів також став крилатим, уживається як образна характеристика культу. 

 

11. Існує ще один вислів, пов'язаний з особою Понтія Пілата, - що написав, те написав, який частіше цитується латинською мовою: guod scripsi - scripsi. Пілат начебто написав на хресті, де було розіп'ято Ісуса: "Ісус Назарей, цар іудейський". Хоч, за легендами, він був мандрівним провідником і сином теслі з Назарету, а не царем Іудеї. Коли ж іудейські первосвященники попросили Пілата зняти напис, він відповів: "Що написав, те написав". Так кажуть і сьогодні, коли не хочуть змінити своє рішення.

  

10. Легенда розповідає далі, що воїни Пілата перед тим, як стратити Христа, "сплівши вінець із тернини, поклали йому на голову, і дали йому в правицю тростину, і, стаючи перед ним на коліна, насміхалися з нього". Вислів терновий вінок (вінець) у багатьох мовах став символом мучеництва, страждань: "Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного" (М. Коцюбинський). 

9. Вислів іти на Голгофу вживається переносно із значенням страждати, іти на якусь важку або й безнадійну справу: нести свій хрест або мій хрест використовують, коли говорять про страждання, тягар, що випавна долю людини:

Та вірую, що хрест мій не безплодний.                                                                                                       Що хрест отой - бездольний люд спасе,                                                                                                      Запинить. певно, стогін всенародний,                                                                                                        Вітчизні щастя приненсе!                            (П. Грабовський)

Ось цей вислів у жартівливому контексті: "Досі Тернівщина пам'ятає, як Мину жінки водили по селу в хомуті! І він не благав пощади, з гідністю ніс нелегкий свій хрест, хай і у вигляді хомута!.." (О. Гончар).

   

8. У Римській імперії засуджених до страти розпинали на хрестах (звідси в поемі Т. Шевченка "Неофіти" слова: "розпинателі народні, грядущі тирани"). Прибита цвяхами до хреста людина повільно конала від болю, голоду й спраги. Так, за легендою, був страчений і Христос. Місцем страти його називають  Голгофу - пагорб в околицях Єрусалима, куди Ісус піднімався, несучи на собі важкого хреста для власної страти, як і всі злочинці. приречені на смерть. 

 

7. З цієї легенди й походить вислів умивати руки в значенні ухилятися від будь-якої відповідальності. Ім'я Понтія Пілата стало символом жорстокості й лицемірства: "Раби не красять землю, і той, кому байдужа її прийдешня доля, стоїть на сторожі рабства. Не будь Пілатом, що умиває руки в тяжку годину, коли козацьке плем'я несе свій хрест на висоту Голгофи!" (В. Шевчук).