10.3. Мама збиралася ще щось сказати, але раптом задзвонив телефон.                                                                                                   - Добрий вечір. Можна, будь ласка, - і передала трубку Олі. Дівчина підійшла до телефону.                                                             - Слухаю. Чую. Здрастуй. Сухо? Офіційно? Як умію. Не всі ж такі делікатні, як ти. Що? Не розчула. Облиш рюмсати...                          У трубці почалися часті й тривожні гудки. Оля поклала її на місце.                                                                                                   - Олю, - сказала мати й подивилася доньці у вічі. - Може, Ніна була чимось схвильована. Я певна, що вона не хотіла тебе образити.                                                                                                   

Оля замислилась. А мати вела далі:                - Знаєш, у Расула Гамзатова є один вірш... Там гарно сказано про дружбу: якщо друг завинив, але визнав свою провину...               - Знаю, цей вірш покладений на музику. Пісня називається "Бережіть друзів".                 - Саме так.                                                                                             Оля мовчки зняла телефонну трубку й набрала Нінин номер.