7. Толстовкою  - від імені великого російського письменника Л. М. Толстого - називається блуза в складках. Письменник полюбляв блузи такого фасону. 

6. З власними іменами пов'язано чимало назв різних видів одягу, зброї, машин тощо.                   Слово макінтош  - пальто, плащ - виникло  внаслідок перенесення назви водонепрпоникної тканини, поширеної в Англії та Франції, на сам виріб. У свою чергу, тканину почали так називати від імені людини, яка знайшла спосіб її виробництва, - шотландського хіміка Чарлза Макінтоша. 

5.  Назви деяких міст стали символами деяких понять, що вживаються як загальні назви.                               У 490 році до нашої ери на Марафонській рівнині відбулася велика битва між персами й греками. Звістку про перемогу над персами приніс до Афін грецький воїн, який без відпочинку пробіг відстань від містечка Марафон до  Афін. На згадку про цей подвиг у наш час влаштовують спортивні змагання з бігу на відстань 42 кілометри 195 метрів - так званий марафонський біг, або просто марафон.

   

4. "Народи світу завжди повинні пам'ятати про Хіросіму і Нагасакі", - такі слова можна почути в будь-якому куточку нашої планети. Це означає, що людство повинне не допустити атомної війни, яка знищила б на землі усе живе. 

... У серпні 1945 року літаки Сполучених Штатів Америки скинули на японські міста Хіросіму і Нагасакі атомну бомбу. Загинуло багато людей, зруйновано значну частину міст. Від променевої хвороби й досі помирають сотні людей.                                                                                          Назви міст Хіросіма і Нагасакі переносно вживаються в значенні "жертви атомного бомбардування". 

3. 30 вересня 1938 року Англія, Франція, фашистська Німеччина та Італія підписали в Мюнхені угоду про розчленування Чехословаччини. Мюнхенська угода була наслідком політики потурання фашистським агресорам, яку проводили уряди західних держав напередодні Другої світової війни. Тільки Радянський Союз, вірний принципам миру й безпеки народів, виступив на захист незалежності Чехословаччини. 

Слово Мюнхен стало синонімом політики зрадництва, політики потурання й заохочення агресії.   

2.  Як приклад військової неслави згадується й бельгійське селище Ватерлоо. Тут 18 червня 1815 року відбулася історична битва між англо-голландсько-пруським військом та французькою армією на чолі з Наполеоном. Після ганебної поразки Наполеона було заслано на острів Св. Єлени.

 

Тема "Від власної назви". 1. У нашій мові є чимало іменників - загальних назв, які походять від таких самих власних: прізвищ людей, географічних назв, зокрема міст. Деякі власні назви стали символічними.                                       

Канни. Це було 2 серпня 216 року до нашої ери під час Другої Пунічної війни. У Каннах, розташованих у південно-східній частині Італії, очолювані консулом Емілієм Павелом і Теренцієм Варроном римські війська, які налічували 80 тисяч піхоти й 6 тисяч кінноти, були оточені й розгромлені карфагенськими військами Ганнібала, що мав 40 тисяч піхотинців і 10 тисяч вершників. Карфагенська кіннота вміло маневрувала і взаємодіяла з піхотою, а тісно згруповані римляни не змогли розвернутися, щоб вести бій. Вони втратили вбитими 48 тисяч чоловік. Відтоді назва населеного пункту Канни стала символом поразки.  

2. Але, мабуть, найбільш вірогідною є версія про те, що слово фіаско пов'язане з виробництвом.                                                        У середні віки Венеція славилася художнім склом. У процесі роботи, помітивши найменшу ваду в коштовному виробі й не бажаючи випускати браку, майстри робили звичайну пляшку (fiasco). Очевидно, це слово, що почало в переносному значенні виражати неуспіх, невдачу, перейшло від склодувів до інших верств населення. І мабуть, звідси вже походить звичай - вішати пляшку на шию невдахам-акторам.

  

Тема "Звичайна пляшка". Коли йдеться про якусь невдачу, ми часто вживаємо слово фіаско. По-італійському ж так називається пляшка. Але який зв'язок між пляшкою і невдачею? Учені зробили кілька спроб з'ясувати це питання. На думку деяких із них, у середні віки в Італії невдасі-артистові вішали на шию пляшку. Вважають також, що фіаско в переносному значенні почали вживати після невдалого виходу з пляшкою видатного італійського комедійного актора Біанколеллі, відомого своїми виступами в амплуа Арлекіна. 

 

 

Тема "Там, де мала бути стародавня брама". Усі ми знаємо слово порт. Та не кожний скаже, звідки воно. Адже porto по-латині - "ношу"; портмоне (гаманець) - "неси монети", портфель - "неси аркуші" (паперу). Походження слова порт пов'язують із давньогрецьким звичаєм. При заснуванні міста римляни оточували його стіною. Але перед тим, як вимурувати її, місце оборювали плугом. Там, де мала бути міська брама, не орали, а несли плуга в руках.

Отже, porta буквально означає "місце, де плуга несли на руках". Звідси значення porta - "двері". Тепер нам стає ясно, чому служник, який стоїть біля дверей готелю, називається портьє і звідки походить слово портьєра (завіса, що затуляє двері).

2. Але до чого тут парфуми? А ось до чого. Колоніями називалися поселення, засновані стародавніми греками (за межами Греції) та римлянами (на завойованих землях). Однією з таких колоній було місто на Рейні, яке по-французькому звучало як Колонь, по-німецькому - як Кельн. "Запашну воду" вперше почали виготовляти в Кельні, і французи назвали її eau de Cologne - "вода з Кельна". Так виникла назва одеколон. 

   У деяких слов'янських мовах французьке словосполучення передається відповідним слов'янським. Наприклад, у польській - woda kolonska.   

Тема "Запашна вода". 1. По-латинському colo означає "обробляти землю". Звідси й назва систети експлуатації селянства, яка прийшла на зміну рабству в Римській імперії у I столітті нашої ери, - колонат (по-латинському cokonatus). Пізніше, у ранньому середньовіччі, ця форма залежності селян від великих землевласників поширилася також у країнах Західної Європи та Візантії. Дрібні ділянки землі, які давали в оренду селянам, називали колоніями, а землеробів - колонами. 

 

Тема "Лаконічний". Це слово прийшло з давньої Спарти, держави, яка в IX столітті до нашої ери виникла на території Лаконіки, або Лакедемона. Область у Спарті називалася Лаконія, центром її було місто Спарта (друга назва - Лакедемон).                       Спартанці - суворі, витривалі, загартовані воїни - славилися вмінням стисло, просто й чітко висловлювати свої думки, на відміну від афінських ораторів, які відзначалися пишним красномовством. Відомо, наприклад, що коли македонський цар Філіпп звернувся до спартанців з погрозою: "Якщо я вступлю в Лаконію, я зрівняю Лакедемон із землею", державні мужі Спарти відповіли лише одне слово: "Якщо".

 Тема "П'ята суть". Стародавні греки вважали, що суть усього існуючого становлять чотири елементи (основи, стихії): земля, повітря, вогонь і вода. Згодом старогрецькі філософи додали до них ще один, п'ятий елемент, що, за їхніми уявленнями, був найтоншою, найдрібнішою матерією, яка наповнює світовий простір. Новий елемент вони назвали ефіром і вважали його "п'ятою суттю" (буквально guinta - "п'ята", essentia - "суть"), гадаючи, що саме він є першоосновою, суттю речей.                                               Так виникло слово квінтесенція, яке ми вживаємо , коли йдеться про найголовніше, найважливіше, про суть чогось.

Тема "Сорок діб". Історія ця сягає у XIV століття. Щоб уникнути спалаху чуми, пароплави, які прибували в Італію з районів, де була епідемія, не відразу пускали в порти. Їх тримали на рейді протягом сорока діб (по-італійському guaranta giorni - "сорок днів"), і лише після цього морякам дозволялося зійти на берег.  Таким чином, в основі слова карантин лежить числівник "сорок", хоч пізніше карантин почали призначати на різні строки.

Тема "У сізір'ї Великого Пса". Період із 22 липня по 25 серпня у стародавніх римлян називався канікулами - часом, коли Сонце перебуває в сузір'ї Пса (собака по-латині canis, сузір'я Пса -  Сanis). Поява над горизонтом зірки Сіріус із сузір'я Пса, яка мала назву Canicula, збігалася з настанням великої спеки. На цей час припадала перерва в засіданнях римського сенату. Згодом канікулами

почали називати літню перерву в роботі навчальних закладів, а ще пізніше - взагалі всяку усталену перерву в заняттях учнів і студентів. У сучасних буржуазних країнах канікулами називають ще перерву в роботі парламенту.