5. Раптом Льоня кинув на землю свій портфель, ледве не збивши з ніг якоїсь бабусі, що йшла назустріч, і захоплено вигукнув:            - Хлопці, а я придумав! Слухайте! Вона - королева, він -  король. А в давальному відмінку однини як буде? Кому? Чому? Їй - королеві, йому - королеві. Оце збіг.                                                   - Ну, Льоню, ти просто геній. Уявіть собі, що саме через цей дивний збіг я й програв.                                                                          - Як?                                                                                                      - Сиджу я, думаю, аж упрів. Становище в мене складне. Як піти - не маю уявлення. Раптом підходить отой цибатий Юрко з 10-Б. Постояв хвилинку, подивився, а потім десь дівся. Тим часом я надумав розіграти одну комбінацію. Не зводжу очей з дошки, міркую, що і як. Підвів голову - стоїть Юко за спиною мого партнера, тримаючи в руках клаптик паперу. А на ньому великими літерами написано: "Іти королеві"...