11.3. - А програмний має два значення: по-перше, це "такий, що містить у собі програму". Наприклад, симфонічний твір, який передає певний сюжет. Ми можемо  сказати, що сюїта "Шехерезада" - програмний симфонічний твір композитора Римського-Корсакова, написаний ним на сюжет арабських казок.    По-друге, програмний означає: такий, що виражає широкий план, перспективу дальшого розвитку. Наприклад: "Маніфест Комуністичної партії", написаний Марксом і Енгельсом, був першим програмним документом наукового комунізму.

- Скажіть, будь ласка, - знову підвівся Юрко, - а коли йдеться про художній твір, що ми його вивчаємо за програмою в школі? Як тут сказати: програмний чи програмовий?                                      - Молодець, - похвалила вчителька, - ти уважний. У цьому разі треба сказати програмовий, тобто такий, який є в програмі.    

 - Коли ви пояснюєте, зрозуміло, - зітхнув хлопчик, - а коли сам починаєш розбиратися... Якби був такий апаратик, щоб допоміг вибрати потрібне слово. Натиснув кнопку - раз! Ото було б здорово!                   

Усі засміялися.   

11.2. У сучасній мові слово причинний у значенні "психічно хвора людина" вживається рідко. Друге значення цього слова - "те, що зумовлене причиною", - причиновий. Останнім часом частіше вживають це слово. Деякі словники вже не подають слова причинний у цьому розумінні, а тільки - причиновий.  Отже, Галю, - підсумувала вчителька, - поки що вживаються обидва слова, але поступово причинний поступається слову причиновий.                                                             І тут підніс руку хлопчик.                                                                    - Що, Юрку? Питай.                                                                            - А як буде правильніше: програмний чи програмовий?                  - Є в нашій мові обидва ці слова, - сказала вчителька, - тільки здебільшого вживаються вони з різними словами. Ось, наприклад, ми з вами вивчаємо українську мову за певною програмою; матеріал, який опрацьовуємо, - програмовий, тобто є в нашій програмі...

Маленькі оповідання. "Реве та стогне Дніпр широкий"

  11.1. На уроці йшлося про підрядне речення причини. Повторили правила, розглянули приклади. Коли вчителька спитала, чи всім ясно, одна дівчинка несміливо підвелася.

 - Пробачте, будь ласка. Як усе-таки правильно говорити: причинний чи причиновий? 

 - Сідай, Галю. Спробуємо з'ясувати це.                                             Отже, причинний чи причиновий?                                                       Насамперед поговоримо про перше слово. Причинний завжди вживалося у двох значеннях. У XIX столітті воно було поширене як синонім до слова божевільний.                                                       Пам'ятаєте, у Тараса Григоровича Шевченка є балада "Причинна". Тут це слово саме в такому значенні. До речі, якими  рядками починається цей твір?                                              

Учні перезирнулися.  

 - Реве та стогне Дніпр широкий, - процитувало кілька голосів одразу.                                                                                                     - Знаєте, молодці, - мовила вчителька. - Пояснюю далі...                                                   

 

10.3. Мама збиралася ще щось сказати, але раптом задзвонив телефон.                                                                                                   - Добрий вечір. Можна, будь ласка, - і передала трубку Олі. Дівчина підійшла до телефону.                                                             - Слухаю. Чую. Здрастуй. Сухо? Офіційно? Як умію. Не всі ж такі делікатні, як ти. Що? Не розчула. Облиш рюмсати...                          У трубці почалися часті й тривожні гудки. Оля поклала її на місце.                                                                                                   - Олю, - сказала мати й подивилася доньці у вічі. - Може, Ніна була чимось схвильована. Я певна, що вона не хотіла тебе образити.                                                                                                   

Оля замислилась. А мати вела далі:                - Знаєш, у Расула Гамзатова є один вірш... Там гарно сказано про дружбу: якщо друг завинив, але визнав свою провину...               - Знаю, цей вірш покладений на музику. Пісня називається "Бережіть друзів".                 - Саме так.                                                                                             Оля мовчки зняла телефонну трубку й набрала Нінин номер.

10.2. - Пробач, Олю, - м'яко перебила її мати. - Прізвище справді пишеться так, як сказала ти. Якщо в російських прізвищах з подвоєним е не стоїть перед цією літерою шиплячий або ц, то в українській мові пишеться єє: Рилєєв, Горєєв, Єрофєєв. Але щойно ти сама зробила помилу.       - Яку, мамо?                                                                                        - Ти сказала "нетактична", а треба - нетактовна.                              - Хіба ж немає слова "тактичний"? Я сама не раз чула.                     - Слово таке є, але сюди не підходить. Тактовний - прикметник від іменника такт, що означає вміння поводитися, вихованість. Тактичний - походить від іменника тактика. У військовій справі він означає майстерність вести бій. А в переносному розумінні вживається в політиці, у спорті. Там він означає сукупність методів, що їх застосовують для досчягнення мети.

Наприклад: тактичні прийоми, твктичний успіх. Дехто, як і ти, плутає ці слова, вживаючи тактичний там, де йдеться про людину делікатну, гречну, добре виховану. Не тактична людина, а тактовна людина.   

Маленькі оповідання. "Вірш Гамзатова"                                             10.1. Батько затримався на роботі, і Оля з мамою вечеряли вдвох.                                                                                                               -Ну, що в тебе в школі? Які новини?                                                   - А, такий неприємний день - посварилася з Ніною. Страшенно не люблю задавак. Подумаєш, відмінниця. Якщо в мене є четвірки, то я вже й не людина?                                                             - Постривай, доню. Що сталося?                                                       - До нас прийшов новий учень - Микола Єрофєєв. Я послала Ніні записку, хотіла знати, якої вона думки про цього хлопця.

Але тут пролунав дзвоник, я підходжу до неї, а вона мене як мокрим рядном:                                                                                      -По-перше, нічого особливого в цьому Кольці немає, а по-друге, якщо він тобі дуже сподобався, то навчися хоч правильно його прізвище писати. Треба не Єрофєєв, а Єрофеєв. 

 - По-перше, - кажу, - яка тебе муха вкусила? А по-друге, я правильно написала.                                                                          Вона стоїть на своєму , а я переконана, що правда моя.                  - Знаєш, - кажу, - коли ти така впевнена, то доведи.                        А вона відповідає:                                                                                - Все-таки не забувай, Олю, що я відмінниця...                                Я ніколи не сподівалася, що Ніна така нетактична!