Білим лататтям цікавився великий німецький поет Йоганн Вольфганг Гете, який був також і відомим ученим-натуралістом. Зокрема його цікавила будова квітки, її походження. За гіпотезою, яку висловив Гете, квітка водяної лілії - це видозмінений верхівковий пагін, а її елементи - видозмінені листки.

  Чудовими порівняннями, ніжними словами наділив цю рослину наш народ: "Стоять красуні на воді, вінки в них білі й золоті", "З води росте, на воді сидить, у воду дивиться".
    А відомі українські поети присвятили лілеї чудові вірші. "Лілії водяні" - це одна із ранніх поезій Максима Рильського з першої збірки "На білих островах":

  Білі лілї річні,
  Ніжні квіти водяні,
  Як з мармуру - чисті,
  Похилися сумні
  На хвильки сріблисті.
      Мрії тихі, золоті,
      Думи смілі, молоді,
      У серці зів'яли,
          Мов ті квіти у воді,                  
          Як сонце сховалось.
 Осяйний образ білосніжного дива природи глибоко полонив вразливе серце митця...