![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhM2-pGEqchRLZyU8O_FoqhMJr4yQmumfRr0XEyAWU1GHdvtrZYPT1K-vJigQWng27puy8JAfmiDfkPpOwSh_0-F80CGFqlMpjYm-M1cehQw1ZwD53upfuv2jQQ6a-g11nt2FvmlcMf994/s200/latattja34.jpg)
... вмираючи, лілеї клонять
до теплої води голівки в'ялі.
Це водяні лілії, або латаття біле. У народі його називають по-різному: латаття жіноче, мак водяний, водяний лопух, листопруг, гусколопатник, лотик, глечики білі, умич білий, банька, блискалка, балабатки, молич, кубушка, капелюш, бобряк ...
А зустріти це диво можна в заводях тихоплинних річок, в озерах, на плесі стоячих вод й на Ворсклі теж. Скрізь, де вода чиста.
Навіть без квіток острівці круглих з прорізом листків, що плавають по воді. створюють прекрасну картину й милують наш зір. А це вже неповторне явище, коли поверх листків над водою витинаються сніжно-білі квітки. Водяна гладінь стає врочистою, святковою.
Ця квітка - справжнє диво природи! Вона розкривається лише за хорошої погоди, як правило о сьомій годині ранку, і закривається під вечір о п'ятій-шостій годині.
Таким чином, квіти водяної лілії є своєрідним квітковим годинником. Щоправда, трапляється, за похмурої погоди квітки зовсім не розкриваються.
Комментариев нет:
Отправить комментарий