1.2. Та тут загомоніли всі разом.                      - Звичайно, - гарячкував один. - Замість батькова будьонівка можна сказати будьонівка батька, але я категорично проти слова старенька. Як це так? Ідеться про історичну, можна сказати, реліквію, бойову форму ветерана громадянської війни. Можливо, вона навіть має на собі сліди білогвардійської кулі, а її називають "старенькою"...                           - Справа не в цьому, - перебив інший. - Я, наприклад, хотів би знати, як буде правильно: батькова чи батьківська будьонівка?        Облишмо запальних поетів, хай ще посперечаються, пошукають істину. Спробуймо самі подумати над цим питанням...

 

Дорогі друзі! Тепер ми помандруємо в Країну слова разом з її автором - Євгенією Чак. З її книжки ми дізнаємося, як розрізняти близькі за звучанням слова, звідки прийшли в нашу мову запозичені слова, і, звичайно, таким чином будемо поповнювати свій словниковий запас.

1. Маленькі оповідання. Батькова будьонівка (зараз це слово вже є застаріле, тобто історизм).

Літературний гурток  вирішив перекласти для шкільного хору пісню з кінофільму "Щит і меч". Кожний готував свій варіант, щоб потім вибрати найкращий. Почали обговорювати. Початок ніби вдалий. Та ось дійшли до слів

 Со старой отцовской буденовки,                                                                                                               Что где-то в шкафу мы нашли.                                                                                                                   

З другим рядком , щоправда, труднощів майже не було: просто поміняли місцями два слова. "Що десь ми у шафі знайшли" - сподобалося. Суперечки почалися на слові отцовской. Один пропонував перекласти його словом батьківська, другий - батькова, третій наполягав на своєму варіанті - будьонівка батька. 

 Хіба не можна так сказати? Послухайте, як гарно звучить:            З будьонівки батька старенької,                                                                                                                 Що десь ми у шафі знайшли.

 

11. Виділені слова, виражаючи  чітку, гостру класову позицію, служать засобом образної характеристики ворожих нам класів: "Там є геніальні слова: "А паразитів жде біда!" Усе вже в "Інтернаціоналі" було передбаччено" (М. Стельмах). 

 Рядок російського перекладу "это есть наш последний и решительниый бой" в українській мові передається "останній бій" (цих слів в українському перекладі немає). Їх використала Леся Українка в "Піснях про волю":

           Чи вже розбито каземати                                                                                                                             в царській твердині віковій?                                                                                                                     Загомоніли раз гармати -                                                                                                                           чи се вже йде останній бій?                                                                                                                          

А ось ці слова в поезії М. Рильського:                 Гей, сміло стань,                                                                                                Гей, прямо глянь                                                                                                  Ти ворогам у вічі!                                                                                                  На славний бій,                                                                                                  Останній бій,                                                                                                       Усіх Отчизна кличе!         

10. Як крилатий вислів широко побутує і перший рядок рефрену  (приспіву) "Інтернаціоналу":

      Чуєш: сурми заграли,                                                                                                                                   Час розплати настав -                                                                                                                                   В Інтеранаціоналі                                                                                                                                         Здобудеш людських прав!          

Його значення - образне узагальнення революційних змін, що надходять: "Який там він тоді був Михайло Федорович?!

Сільський хлопчак, якого покликала Радянська влада й сказала: учися, хлопче. Чуєш, сурми революції заграли? Таким, як ти, сурмити в сурми, таким, як ти, влада нова землю ввіряє: господарюй на ній, як серце велить... " (В. Большак). 

              Дав крилатий вислів і такий уривок "Інтернаціоналу": 

                 Лиш ми, робітники, ми, діти                                                                 Святої армії труда,                                                                                  Землею будем володіти,                                                                  А паразитів жде біда.

9. Міжнародний пролетарський гімн "Інтернаціонал" створений у 1871 р. Текст написав французький поет Ежен Потьє, учасник Паризької комуни, на музику поклав композитор П'єр Дегейтер. Переклад російською мовою здійснив А. Я. Коц (1902), українською - Микола Вороний (1917).                                             Популярність "Інтернаціоналу" така велика, що багато рядків з його тексту стали крилатими. Повстаньте, гнані і голодні! - його перший рядок. Ось його "крилате" вживання:

                           І кожен знак - на битву підійма,                                                                                                           Гука: "Повстаньте, гнані і голодні!"                                                                                                         І гнів: - "Як у вулкановій безодні..."                                                                                                           І посмішка - теплішої нема!       (П. Воронько)

    

8. У Росії й на Україні, починаючи з 80-х років XIX ст., була поширена революційна пісня на текст відомого революціонера Петра Лаврова, яка виконувалася на мотив французького революційного гімну й дістала назву "Робітнича марсельєза" (1875). Ви чули її перші рядки:

Отречемся от старого мира,                                                                                                                        Отряхнем его прах с наших ног.

Ось свідчення її популярності напередодні революції 1905 року:

Чого Марсельську пісню чути?                                                                                                                    Хіба день слави вже настав?                                                                                                                      Хіба розірвані всі пути?                                                                                                                              Хіба тиран вже з трону впав?  (Леся Українка) 

 

7. У царській Росії революційною піснею підпілля , засання, страйків і демонстрацій була "Марсельєза". Назва цієї пісні стала крилатою й означає революційний заклик:

             Гукнули бідні: ближні й дальні!                                                                                                                  Не телеграми привітальні,                                                                                                                          а кулю в лоба глитаям!                                                                                                                               Візьмім, візьмім на гострі леза!                                                                                                                Всім краям - Марсельєза!      (П. Тичина)

Слова і музику пісні написав за одну ніч - 25 квітня 1792 р. - капітан інженерних військ Руже де Ліль у Страбурзі. Це був спочатку похідний марш, написаний для Рейнської армії Франції, яка стояла в Страсбурзі. Цей марш, переписаний від руки, почали передавати з міста до міста, і через три місяці його приніс у Париж батальйон добровольців з Марселя. З новим іменем - "Марсельєза" - пісня облетіла всю Францію, стала гімном Французької революції, під її звуки революційна армія Франції громила своїх ворогів. Вона лунала на барикадах повстань паризького пролетаріату і в 1830 р., і в 1848 р., її співали бійці Паризької комуни. 

 Наполеон, проголосивши себе імператором, заборонив цю революційну пісню; нині вона - державний гімн Франції.