З часів Київської Русі в нашому народі збереглися й існує багато різних повір'їв, звичаїв, пов'язаних з кропивою.
  Вважалося зокрема, що рослина має силу на відьом, чаклунів. У клечальну суботу, напередодні Зелених свят (Трійці), на воротах та в інших місцях садиби розкидали кропиву, - від відьом, мовляв, це, адже в цю ніч вони бувають особливо винахідливі й шастають по дворах, по всіх закапелках, де тільки можна нашкодити.                               
Не обходилося без кропиви і в ніч на Івана Купала. Селяни клали жмутки кропиви на вікнах, щоб уберегти себе від відьом, у дверях дворів клали молоду осику, вирвану з корінням, а вдень оглядали свої поля, щоб ніхто не поробив на них "завитки-закрутки".

 
     Кропивою замінювали нерідко і купальське вогнище, бо вона жалюща,

пече, як вогонь. Через купу жалкої кропиви перескакували, як через звичайне собі вогнище.

 

  - У якій казці кропива допомогла зняти чари ?

       

 

Кропиву в народних піснях нерідко протиставляють запахущим квітам так само, як і молодості та вроді. Наприклад, в одній із веснянок оповідається, що хлопці та дівчата скачуть в рожу та калину, а старі баби й діди - у колючки й кропиву.

У вірші "Дощ" Ліни Костенко зустрічаємо несподіваний образ:
Дощ полив - і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові,
Лиш дідок, старесенький, кропив'яний,
Блискавки визбирує в траві. 

  У пісенниках різних народів знаходимо такі моменти перевтілення, коли на могилах юнаків і дівчат, які померли від нещасливого кохання, виростають лілеї, а на могилах відьом чи людей заздрісних - кропива. Здавна відома легенда про те, як на кропиву перетворилася зла сестра...

 

   Жалить кропива ось цими голочками, які вкривають стебло рослини. Вони зовсім невидимі, але печуть добряче завдяки мурашиній кислоті.
  Жалющі властивості кропиви відбиті в народній мудрості:
  1) Стоїть, колихається, як стрінеш - то кусається.
  2) Зубів не має, а кусає.
  3) Не вогонь, а печеться.
  4) Олена зелена, поцілуй - свербить, болить і чухати хочеться.
  5) Стоїть зелене, торкнешся - ошпаришся, а свиня з'їсть - не вдавиться.

  6) Що за трава, що й сліпий знає?
  7) Що пече без вогню?
  8) Буде і на кропиву мороз.
  9) Часом і між кропивою лілія росте.
 10) Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила.
Ще є отакі постійні народні порівняння:
"Добре, як голому в кропиві", "Живе, як голий у кропиві", "Сердита, як кропива", "Жалка, як кропива". 
   А це вже пісенне: У полі кропивонька жал..ливая,
                                  А в мене свекруха сварливая...  
А це фразеологізми: "кропив'яним сім'ям засипАти" (значить, лаяти, наговорити багато), "кропив'яне сім'я" (це ще так зневажливо називали чиновників, які брали хабарі)...                      

 

  А це кропива - глуха. Її так прозвали тому , що вона не жалиться, хоч також має лікувальні властивості.
  Наші предки ще з часів Кивської Русі використовували в народній медицині кропиву як кровоочисний та ранозаживляючий засіб. Про неї  згадується в старовинних травниках XVIII століття: "Емлем  сырую крапиву, столчем и приложим к свежим ранам, так раны вычистит и заживит... "
  Варто зазначити, що лікувальні можливості кропиви ще  не повністю вивчені.

 

 

   А чи знаєте ви, що кропива добре відома і як дієтичний продукт!?
   З молодого листя і пагонів варять зелений борщ, суп, вареники, омлет, млинчики, запіканки, оладки, салати тощо, а стару траву заквашують.

На Кавказі - у Грузії, Вірменії ,
Азербайджані - молоду кропиву додають до прянощів при виготовленні національних страв. 

  У Румунії  та Італії нею заправляють плов, пасту, омлети, фрикадельки.

     У Франції та Німеччині ( і в Україні!) відвар кропиви дводомної використовують для зміцнення волосся. Після ополіскування таким відваром воно стає м'яким, шовковистим і міцним! 
   Так, кропива дуже цілюща й корисна. Її обов'язково потрібно використовувати у своєму раціоні.
Із свіжого незагрубілого листя готують різноманітні салати. Листя кропиви містить аскорбінову кислоту (вітамін С), вітамін К, вітамін В1, каротин та каротинозу. А ще - ефірні олії, протеїн, цукор, солі заліза, кальцію, калію, сірки.

 


    Цілющий сік кропиви багатий на ацетилхолін і гістамін. Тому листя кропиви запарюють і п'ють як чай, додають навіть у буханці хліба (щоб довго не черствів).

 

  Поєднання корисних речовин у цій рослині справді унікальне!

         

  Та чи завжди люди чинять правильно, коли знищують кропиву?
  Хоч і жалюща вона, але не надто сваріться на цю рослину. Ніщо в природі не випадкове. Окрім усього іншого, кропива ще  й надзвичайно корисна. Листя її та стебла - добрий харч для домашніх тварин. Вона лікує! Перевірено, наприклад, що, коли свиням щоденно в раціон домішувати посічену сиру (а взимку - висушену) кропиву, вони рідше захворюють, значно додають у вазі, і сало смачніше.
   Здавна стебла кропиви, 
як і пізніше конопель, ішли на  прядиво для грубих тканин, міцних линв, мотузок тощо.
  З кропиви виготовляли стійку зелену фарбу, а потім фабували верхній одяг, шаровари, простирадла тощо.
   На Сході кропивА використовується  для виробництва вищих сортів паперу. 
   У Польщі з листя рослини добувають хлорофіл, який застосовують у парфумерії...

   Пізнаєте ці милі зелені листочки?
Так, мова тепер піде про кропиву - жалющу благодійницю. Мабуть, немає жодної людини, яка б не була вжалена кропивою.
   Її  можна зустріти скрізь: на пустирищах, обіч доріг, на узліссях і лісових галявинах, у ярках, на смітниках біля хат. Навесні чи не першою серед трави викидає маленькі листочки до сонця, а відтак зеленіє густим листом на гінких і чіпких стеблах. Так, це кропива.
Традиційно вже, що недобра слава за нею водиться. Її лають і обминають. Нерідко доводиться спостерігати, як, проводячи кампанію боротьби з бур'янами, вириваючи їх, у першу чергу накидаються на кропиву, як на ворога - найбільш підступного й нетерпимого...